Спробуй такій догодити. Злякався, мабуть.
– От тобі й порядний! – сказала молода симпатична чи то дівчина, чи то жіночка, яка пританцьовувала, намагаючись зігрітися, бо, взута у літні босоніжки, аж посиніла від холоду. – Порядні вагітних жінок на вокзалах не кидають.
– А вона що – порядна, по-твоєму? Та ви всі зараз такі. Аби на шию офіцерам вішатися. Мода чи пошесть тепер така у місті – за офіцера вискочити заміж. А де ж тих офіцерів набрати на всіх наших бідарок? Хоч тут і військова частина, а на всіх дівок армійців не вистачить.
– Та так уже й усі! – обурено гаркнула дівчина й відвернулася від тітки.
– А то можна подумати… Та вам тільки й подавай зірочки на погонах і грошей повні кишені. Допіру й бігаєте в парк на танцмайданчик, щоб там підчепити собі лейтенантика безвусого. На солдатів, бач, і не дивитесь…
– А коли й так, то вам яке діло?
– І не соромно тобі таке старшій людині говорити? Та я ж війну пережила і ніколи нікому «брешеш» не сказала. Ах ти ж, безстиднице! Та хто ж тебе таку на світ пустив? Мабуть, така сама шльондра, як оця, що керосин без черги брала, вихиляючи своїм задом перед мужиками.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
