собору Котарбінського нагородили орденом Станіслава II ступеня. Отож, як бачимо, якість робіт не викликає жодних сумнівів.
У чому ж тоді річ? Можливо, винні радянські музеї, які через ідеологічну спрямованість не придбавали робіт символіста Котарбінського? Але й ця версія відмітається, адже найвідоміші приватні колекції ніхто не скасовував. Славнозвісні італійські та польські меценати регулярно виставляли картини Котарбінського раніше і виставляють нині. Інформація про пристрасть до робіт Вільгельма Олександровича відомих колекціонерів – таких як Солдатенков, Ханенко або Терещенко – теж не могла «канути в Лету». Крім того, більшість дослідників сходяться на думці, що Котарбінський був одним з улюблених художників Миколи II. До речі, сьогодні добра традиція протягується: за картини Котарбінського б’ються на аукціонах найзаможніші покупці. Про популярність робіт Вільгельма Олександровича говорить принаймні той факт, що всі ми дотепер знайомі з ними. У 1914 році київське видавництво «Рассвет» видало масштабну серію листівок В. Котарбінського. Русалки, німфи, янголи, наяди, болотні вогники, смерть в образі дівчини або прекрасного юнака, лихоманка – біла діва, що прийшла з боліт… Покажіть будь-яку з цих листівок сучасному глядачеві, і він вигукне: «Авжеж, знаю! Це ж класика модерну! Це ж основа основ – символізм у чистому вигляді. Звичайно, я знаю і люблю ці роботи. Що? Котарбінський? А хто це?»
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
