Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану. Олексій Кононенко
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану - Олексій Кононенко страница 39
В ім'я Буркута входить слово «дівана». У народів Середньої Азії воно означає «мандрівник», «убогий». Туркмени пояснюють: Буркут називається «дівана» тому, що завжди мандрував, не мав родини і постійної домівки, роздавав іншим те, що йому дарували люди. Туркменський класик Махтумкулі словом «дівана» називає дервіша. «Дівана» також юродивий, біснуватий, одержимий. У туркменських віруваннях і легендах Буркут наділений і цією властивістю.
Чарджуй. Місцеві мешканці
Продаж молока
Не зволікай, юначе, бачити цей світ,
Хай спогад юних літ благих залишиться.
Краплини радощів в сумній безодні бід
Збирай, кохай, мандруй, хай добрий слід залишиться.
Життя нам треба, наче дівчину, любить,
Лише невдахам вік нудний в образі жить.
Кочівники підуть, і пісня відзвучить,
Та все ж від колеса в пустелі слід залишиться.
І скаже Кеміне[21] помреш і ти, на жаль,
Прах віддаси землі, і відлетить душа,
Переберуть твою скарбницю до гроша,
Але синам твоїм увесь цей світ залишиться.
Багато хто заздрив винахідливості і дотепності Кеміне, завдяки яким він відбивав нападки піра.[22]
– Де ти ховаєш мішок із своїми жартами і влучними слівцями? – запитували вони у Кеміне. – Ми б хотіли його вкрасти.
– Вам доведеться вкрасти мого кожуха, – розсміявся поет. – Усе діло в ньому. У кожному шві – жарт, під кожною латкою – дотеп.
Усе життя Кеміне проходив в одному й тому самому кожусі. Він був старий – латка на латці.
Якось навколо нього зібралася молодь. Один хлопець запитав:
– Молла[23] Кеміне, коли було пошито вашого кожуха?
– Юні друзі, – відповів поет, – не задавайте мені таких важких запитань. Мій кожух створювався не один рік. Ось ця латка, наприклад, була пришита п'ять років тому, а он та – десять. Наступного разу показуйте яка саме частина кожуха вас цікавить.
Вейс-баба
Вейс-баба (Вейсель-кара) у туркменів покровитель розведення верблюдів. Він посилає героєві крилатого нара – казкового одногорбого верблюда, який швидко доставляє його до потрібного місця. Чудесний нар (арабське «джелмай») зустрічається і в епосі, наприклад, у «Книзі мого діда Коркута»: «Щоб врятувати своє життя, він вирішив змінити місце свого проживання. Для цього він сідає на крилатого нара й їде на один край світу: там – далеко, смерть не знайде його, думає Хорхут».
Похитьки,
21
22
23