його долю – на добре чи на зле, а їхні траєкторії повсякчас впливатимуть на наше розуміння процесів людського мислення.
Однією з найкмітливіших була Сара Енн, шестирічне дівча з щербинкою між передніми зубами та в окулярах із товстими скельцями. Нашкрябавши відповіді, вона недбало виплюнула жувальну гумку між аркушами тесту – такий собі невеличкий хабар екзаменаторові. Сара захихотіла, почувши запитання науковця – а чи, бува, не феї приліпили цю жуйку до аркушів? «Якась дівчинка дала мені аж дві, – мило пояснила вона. – Однак, гадаю, це забагато для мого травлення, бо я щойно перехворіла на грип». Її коефіцієнт IQ становив 192 – найвищий показник у групі.
Наступним членом клубу інтелектуалів стала Беатріс, надто розвинене, як на свої роки, дівча, яке почало ходити й розмовляти в сім місяців. До 10-річного віку вона прочитала 1400 книжок, а її вірші вирізнялися такою зрілістю, що, за даними журналістів Сан-Франциско, вони ввели в цілковиту оману студентів Стенфордського університету, які прийняли їх за поезію Теннісона. Її IQ, як і у Сари Енн, сягнув 19[2].
Була ще й восьмирічна Шеллі Сміт – «миле дитя, загальна улюблениця», чиє личко жевріло прихованим смішком. Ще був Джес Оппенгаймер – «пихатий, егоцентричний хлопчак», позбавлений почуття гумору, який так і поривався спілкуватися з іншими. Їхні IQ сягали близько 140 – достатній рівень, щоб потрапити до команди Термана, і водночас значно вищий за середній; на них, вочевидь, чекало велике майбутнє.
До цього часу тест на IQ, що з’явився відносно недавно, застосовували здебільшого для виявлення осіб, які мали труднощі у навчанні. Проте, на глибоке переконання Термана, такі абстрактні та академічні риси, як уміння запам’ятовувати факти, багатий лексикон та спроможність обґрунтувати власну думку, віддзеркалюють природжений «загальний інтелект», що лежить в основі всіх мисленнєвих здібностей. Незалежно від освіти чи біографічних даних ця переважно вроджена риса являла собою первинну мозкову силу, що визначає легкість у навчанні, розуміння складних понять та здатність до розв’язання завдань.
«Найважливіше в людині – це її IQ, – заявив тоді Терман. – Серед найкращих 25 відсотків населення, особливо серед 5 відсотків елітаріїв, ми мусимо шукати лідерів, які стимулюватимуть розвиток науки, мистецтва, державного управління, освіти й соціальних програм в цілому».
Простеживши історії життя Сари Енн, Беатріс, Шеллі та інших «термітів» у наступні десятиліття, Терман сподівався, що вони підтвердять його теорію, пророкував їхні успіхи в школі та університеті, їхні кар’єрні досягнення і прибутки, стан здоров’я та добробут; він навіть вважав, що IQ визначатиме їхній моральний рівень.
Результати Терманових досліджень сприяли популяризації стандартизованої процедури тестування в усьому світі. І попри те що в багатьох сучасних школах його методику сліпо не копіюють, наша освіта все ж значною мірою спирається на вузький перелік умінь, поданий у його первинному тесті.
Якщо ми хочемо пояснити, чому розумні люди чинять
Для дорослих, котрі, принаймні згідно з теорією загального інтелекту, зупинилися у своєму розумовому розвитку, IQ обчислюють дещо інакше. Ваш показник віддзеркалює не ваш «ментальний вік», а місцезнаходження на відомій «кривій Белла». До прикладу, 145 пунктів за IQ свідчить, що ви належите до найвищих 2 відсотків населення.
