не їсти, то рівень глюкози у крові знижується? Звісно.
Якщо не їсти, то вага спадає? Звісно.
І в чому ж тоді річ? Не бачу жодних проблем.
Популярна методика спалення цукру – цілодобове лікувальне голодування від двох до трьох разів на тиждень. Інша поширена методика – голодувати по шістнадцять годин п’ять-шість разів на тиждень.
Тепер секрет зцілення від діабету 2-го типу лежить перед вами на блюдечку. Усе, що потрібно, – це незашорений розум, здатний сприйняти нове, і сміливість кинути виклик прописним істинам. Ази ви засвоїли, тож готові почати. Однак, якщо хочете вповні збагнути, чому діабет 2-го типу перетворився на епідемію і що можна вдіяти, щоб як слід піклуватися про власне здоров’я, читайте далі. Щасти вам.
Частина перша
Епідемія
1. Як діабет 2-го типу перетворився на епідемічне захворювання
Перший Глобальний звіт про діабет Всесвітня організація охорони здоров’я оприлюднила 2016 року, і новини були невтішні. Це лихо не жаліло нікого. Лише за одне покоління – з 1980-го – кількість хворих на діабет у всьому світі зросла вчетверо. То як ця прадавня недуга раптом стала чумою ХХІ століття?
Коротка історія діабету
Хвороба diabetes mellitus (цукровий діабет) відома тисячі років. Уперше така патологія – «надто рясне сечовипускання»1 – описана в давньоєгипетському медичному трактаті Папірус Еберса, створеному близько 1550 року до н. е. Тоді ж у давньоіндійських текстах згадано недугу madhumeha, що можна вільно перекласти як «медова сеча»2. Пацієнти – нерідко діти, – які потерпали від неї, загадково, але невблаганно втрачали вагу. Попри постійне годування, спроби зупинити змарніння були безуспішні, тож майже всі випадки цієї недуги закінчувалися летально. Що цікаво, сеча хворих приманювала мурах, адже з незбагненних причин виявлялася солодкою.
У 250 році до н. е. давньогрецький лікар Аполлоній Мемфіський устиг дати цій хворобі назву diabetes, яка сама собою вказує лише на посилене сечовипускання. А 1675 року Томас Вілліс додав до неї термін mellitus, тобто «медовий». Така характеристика давала змогу відрізнити diabetes mellitus від іншого рідкісного захворювання, знаного як diabetes insipidus. Останнє найчастіше спричиняли травми мозку; його теж супроводжувало посилене сечовипускання, але сеча не мала солодкого смаку. Тож уточнення insipidus – «позбавлений смаку, “ніякий”» – пасувало.
У побуті неспецифічний термін «діабет» уживають на позначення цукрового діабету, адже він значно поширеніший, ніж diabetes insipidus[1]. У цій книжці термін «діабет» стосуватиметься лише цукрового діабету, а нецукровий ми більше не згадуватимемо.
У І столітті н. е. давньогрецький лікар Аретей Каппадокійський подав класичний опис діабету 1-го типу – «перетоплювання плоті та членів на сечу», – який влучно резюмує основні ознаки цього захворювання в задавненій формі: посилене сечовипускання, що його супроводжує
«Нецукровий діабет», або «нецукрове сечовиснаження». (Тут і далі прим. перекл.)
