навстіж.Нікого тут не чуть, не видно —
Самотність бродить босоніж.
А хтось колись сюди заходив,
І дім цей звеселяв когось…
У хутірці, що біля броду,
Життя чомусь перевелось…
Нікому дім вже не потрібен,
Хоча є стіни, стеля, дах…
Та квіти вицвіли вже ніби,
І проліта байдужий птах…
Не прагну знатися багатим,
Бо, видно, щастя не у тім.
Я лиш боюся, щоб не стати,
Як цей старий, забутий дім.
Тріскучі клятви, словеса та дії —
Здаються ловкі, та у них брехня.
Незрозумілі серцю гречкосія
Придворний ґвалт, нікчемна метушня.
А кожний хоче – іменем народу,
Усіх святих приклеївши в девіз…
Але від цього людям в нагороду —
Велика дуля під саменький ніс.
Всяк верещить: я батько правди, геній.
Лиш я до правди знаю вірний шлях.
Але, насипавши повненько у кишені,
Зітре всі обіцяночки в очах.
Ой цяцянка-обіцянка —
Хай дурень радіє…
Не купітесь на приманку
Того лиходія.
Лиш за тими й разом з тими
Ми іти охочі,
Хто Вкраїні од сльозини
Витре тужні очі.
А в нас корінь козацький —
Тож медівки налий,
Нас не схопить зненацька
Недруг хитрий і злий.
Тож за вдачу крилату
І за правду сповна —
Перехилимо, браття,
Дружній келих до дна.
Хай неправда не коле,
Хай всміхається дім.
Тож по колу, по колу
Братства чарку пустім.
Пересилим незгоду,
Зборем днини гіркі.
Ми ж козацького роду,
Ми такі, ми такі!
Лихо з поглядом лютим,
Не дивись у вікно,
Бо по-нашому буде
Все одно, все одно.
Вдачу маємо горду
І пісні в нас дзвінкі.
Ми козацького роду,
Ми такі, ми такі!
На День перемоги львів’яни відмовились від червоних прапорів совітського поневолення
Начищу до блиску нові свої мешти,
Щоб дух кавалерський не тух.
Я файну кобіту зустріну… А решту
Не хочу казати услух.
Я хлопець зі Львова, хлопак гоноровий,
До мене під руку не лізь.
Я вдачею спритний і гострий у слові,
Сміхів накочу повен віз.
Я з друзями гучно заходжу в кав’ярню
І каву по-львівському п’ю.
Мене не чіпай – бо затія ця марна —
Принизити гордість мою.
Не зли мене криком, брехливий москалю,
До тебе не буде жалю,
Бо я посаджу твою пиху на палю,
У ватрі зухвалість спалю.
Тож чуйте, лихі підлабузники злості,
Не смикайте вибуху нить.
Я можу тому полічити всі кості,
Хто край мій захоче зганьбить.
Хай
