доля людська зі складних теоремСекретів відкрити не хоче.
Усі ми блукальці – дорога крута,
А обрій все далі та далі.
І пристань не та… Шкода – знову не та,
І радості менш ніж печалі.
Ми звідали в світі багато оман
І мало похвал та овацій.
Ми знову в дорозі – крізь дощ і туман…
Ми власної долі блукальці.
Душа в туманах корчиться,
Бо промінь сонця щез.
Злетіть під небо хочеться,
Так хочеться небес.
Безкрилими і кволими
Чи будем довго ми?
Ой, прилетіть, соколики
Із дужими крильми.
Вже досить слухать пугача —
Нікчемна пісня та…
Хай не сліпить нас куряча
Ляклива сліпота.
Ой, прилетіть, соколики,
До наших душ і хат,
Ой, прилетіть і виведіть
Хоробрих соколят.
Твій голос і для мене, і в мені,
Твоїх діянь ловлю я позивні.
Твоєї мови лагідні слова —
Як спраглому студениця жива.
Пече мене вогонь твоїх тривог,
Беру твій біль, щоб розділить на двох.
Я усміхом просвітлений твоїм —
В мені звучиш ти, як весняний грім.
Твою сльозу я виплачу в журі,
Твій день вплету у сяєво зорі,
Твій заповіт навіки збережу,
Не проміняю на любов чужу.
Твій голос, Україно, я беру,
Ним повнитись і в холод, і в жару,
Щоб з образом осяяним твоїм
Возводить правди і любові дім.
Україно моя, отчий зоряний краю,
Бо імення твоє з осяйного тепла.
Україно моя, я тебе обнімаю —
Хай любові вуста п’ють з твого джерела.
Ми живемо в епоху
Прискорення часу.
Ми живемо в епоху
Лихих катастроф.
В нас багато нещирих,
Надуманих гасел,
Але мало добра,
Що очищує кров.
Ми живемо в епоху,
Де меншає друзів,
Де панує жорстокий,
Сухий практицизм.
Ми кудись летимо
У шаленій напрузі.
Ми кудись летимо…
І боюся, що вниз.
Волає пам’ять до знемог:
– Вкраїнці, будьте разом!
У нас так мало перемог
І безліч злих поразок.
Чого отак? Причина де? —
Запитую у себе.
Ні, сонце правди ще зійде
На українське небо.
Розвіє наклепи чужі,
Поб’є душевні ґрати…
А ти і я – допоможім
Йому з пітьми устати!
Боже царство не куплять земні лихварі.
Сила – в правді, а не у торбині банкнот.
Тож виходьмо і ми на світанній зорі,
Щоби виполоть розбрату злісний осот.
На добрі лиш тримається праведний світ,
А все інше – холодні, порожні слова.
Хай
