Не опускаючи очей…. Вадим Крищенко

      Наказую собі: сьогодні без проблем.

      Та, видно, жити так я не навчуся.

      Тягар турбот в собі завжди несем,

      Бо все навкруг у зіткненні, у русі.

      Безсоння, хвилювання, вічний біль —

      Вони вкарбовані у наші, певно, лиця.

      То, поки дихаєм, – ходімо, друже, в бій,

      А спокій нам нехай лише присниться.

      Я вже не раз все починав спочатку,

      Відлічував, як мовиться, з нуля.

      А що робить: мовчати чи кричати,

      Коли наврочили так небо і земля?

      Життя не розгадає всі загадки…

      Хитався світ, і гаснув промінець…

      Я вже не раз все починав спочатку

      І думаю, що цьому не кінець.

      Що візьмеш – утратиш,

      Віддаси – твоє…

      В приказці крилатій

      Хитра мудрість є.

      Натерпівсь багато,

      Та усе – дарма:

      Що узяв – утратив,

      Що віддав – нема.

      Біля моря – музики