влади в одних руках. До чого ж призвела така внутрішня політика Москви після смерті Івана Грозного?
Як щойно говорилося, за часів Івана Грозного в Московському царстві було встановлено самодержавство в його найбільш жорстокому прояві. Це виражалося у крайній централізації влади, яка душила найменші прояви автономії на місцях і навіть мінімальний прояв особистої свободи людей. Як пише відомий історик Н. Ейдельман, саме Іваном IV Грозним була створена така модель правління, при якій можливо було керувати величезною державою не тільки не підтримуючи, а навпаки, всіляко знищуючи паростки демократії. Звичайно, такій владі потрібні були інструменти з підтримання порядку.
Механізмом з обслуговування влади Івана Грозного стало явище, відоме під назвою опричнина. На цьому хотілося б зупинитися трохи докладніше. Якщо коротко, то опричнина – це державний терор і система надзвичайних заходів, спрямованих на придушення опозиції. «Не з самими боярами цар боровся за допомогою опричників», зустрічаємо все в того ж Ейдельмана, «а з тими боярами, дворянством, духовенством і навіть простолюдинами, які тим чи іншим чином відстоювали стародавні права, староруські, або, навіть можна сказати, європейські цінності». З корінням виривав Іван Грозний крамолу, яка полягала головним чином у тому, що хтось міг засумніватися в божественній сутності царя. А саме: цар стоїть вище законів. Він може при бажанні вбити, покарати або помилувати. Прийняти або скасувати будь-який закон. І все це робиться виключно з Божої волі. Яскраво характеризує таку настанову приказка, яка навічно закріпилася в етиці росіянина: «Божих і великого князя слів не могли змінювати, а токмо неухильно виконуй».
Репресії, які проводилися Іваном Грозним за допомогою опричників, вражають жорстокістю. Опричники, одягнені з голови до ніг у чорне вбрання, верхи на вороних конях з чорною збруєю їздили по містах і селах, змушуючи люд здригатися, передчуваючи їх наближення. До сідла у кожного опричника були приторочені собача голова і мітла, які символізували готовність вимести зраду і загризти, як собака, ворогів владики. Чорний колір вбрання був не чим іншим, як символом чернечої відчуженості і відданості цареві, як Богу. «Люди в чорному» були безжалісні. Під час опричнини було знищено близько десяти тисяч людей, яких Іван Грозний, дотримуючись звичаїв свого часу, відразу ж заносив у свій поминальний список, мовби знімаючи з себе провину перед Богом за їхню смерть. Ще більша кількість підданих московського царя жорстоко калічилася, позбавлялася нажитого майна і даху над головою.
Виходячи з подій часів опричнини, навряд чи варто дивуватися, що відразу ж після смерті тирана Московське царство потрясли найсильніші політичні катаклізми. Борис Годунов, шляхом інтриг успадкувавши корону після смерті Івана Грозного в 1584 році, був більш м’яким монархом у порівнянні зі своїм попередником. Однак він не зміг утримати від бунту приховану опозицію, яка раніше не могла
