ж мало б іти до цього?
– Нащо, скажіть, будь ласка? Мені подобається Кліффорд, але що б ви сказали, якби я підійшов і поцілував його?
– А хіба немає жодної різниці?
– А в чому вона? Всі ми – інтелігентні люди, і ми повинні відсунути всі оті чоловічі й жіночі штучки. Вам би було до вподоби, якби я зараз почав поводитись, немов якийсь іноземець з манерами самця, і демонструвати власну сексуальність?
– Я б вас зненавиділа.
– От і добре! Я ж кажу вам, якщо я навіть самець по своїй суті, я все одно ніколи не зустрічав самки мого виду. І мені її зовсім не бракує, мені просто подобаються жінки. Хто присилує мене їх кохати або удавати, ніби кохаю, гратися у цю сексуальну забавку?
– Ні, я не робитиму цього. Але чи не є все це якимось хибним?
– Може, вам так здається, але не мені.
– Так, мені здається, що між чоловіками й жінками щось негаразд. Жінка більш не зваблює чоловіків.
– А чоловіки – жінку?
Вона трохи поміркувала про зворотний бік цієї проблеми.
– Також не дуже, – чесно зізналася вона.
– Тоді облишимо все це, будемо поводитись пристойно і просто, як звичайні люди. До біса всі ці штучні сексуальні зобов’язання! Я від них відмовляюсь!
Конні знала, що він правий. Але це змушувало її почуватися такою покинутою, покинутою і розгубленою. Немов соломинка у стоячій воді. В чому ж справа – у ній самій чи ще в чомусь?
Насправді винна була її молодість, що не бажала змиритися з існуючим світом. Ці чоловіки здавалися такими старими й холодними. Все здавалося старим і холодним. А ті нікчеми, що удають, ніби хочуть, починають гратися у сексуальну забавку, і тому вони навіть гірші за інших. І Майкліс також виявився нікчемою; з нього не було ніякого пуття. Чоловіки нічого не хочуть, вони навіть жінку не хочуть по-справжньому, і Майкліс не хотів також.
Це жахливо, але треба з цим якось зжитися. Правда те, що чоловіки більш не принаджують жінок; і якщо ти зможеш обдурити себе і повірити, ніби це не так, – подібно до того, як вона обдурила саму себе із Майклісом, – тим краще для тебе. Тоді ти зможеш просто жити, хоч у цьому й немає жодного сенсу. Вона надто добре розуміла, нащо люди влаштовують вечірки з коктейлями, слухають джаз і танцюють чарльстон[28] до нестями. Ти маєш так чи інакше розтринькати свою молодість, бо вона сама зжере тебе. Але яка ж гидотна штука оця молодість! Ти можеш відчувати себе древньою, як Мафусаїл[29], але щось нуртує в тобі і не дає тобі спокою. І жодної перспективи! Гидка реальність! Вона майже жалкувала, що не поїхала тоді з Міком і не перетворила своє життя на одну довгу вечірку з коктейлем і джазом. В будь-якому випадку це було б краще, аніж самій поховати себе у могилі.
В один із таких чорних днів вона пішла сама на прогулянку до лісу, задумана, неуважна до всього довкола, байдужа навіть до того, де вона знаходиться. Відлуння пострілу неподалік від неї налякало і роздратувало її. Потім, пройшовши далі, вона почула голоси,
