увійшов. У двері постукав.
– Хто там? – жіночий голос зсередини дому відгукнувся.
– Це Сергійович, із Малої Староградівки. Подарунок дітлахам приніс!
Впустила його жінка Валя, а коли він роззуватися у коридорі почав, зупинила. Прямо до кімнати провела. Там голосно-гамірно. Також телевізор увімкнутий і на екрані хтось із кимось лається. Але якось дзвінко, майже весело.
Завмер Сергійович, очима до екрана припав. У руках наплічник, з дивана на нього хлопчаки у теплих байкових піжамах і дівчатко у синіх колготках і кофті зеленій дивляться здивовано. Він їм цікавіший за телевізор видався.
– Що це вони там? – відірвався, нарешті, Сергійович, і кивнувши на телевізор, у хазяйки спитав.
– Та це Москва! Про Україну сперечаються! – спокійно відповіла вона. – Так що там у вас для дітлахів?
– А! – схаменувся Сергійович. – Ось вам, від Діда Мороза! Із запізненням…
Протягнув наплічник жінці. Вона його до столу, накритому білою мереживною скатертиною піднесла. Пакунки з цукерками дістала. Дітлахи підбігли.
– Це від того Діда Мороза, у якого сережка у вусі? – дівчатко спитало.
– Ага, від нього, – кивнув Сергійович. – Він вибачався. Сам не зміг. Прихворів.
– Краще пізно, ніж ніколи! – проговорила жінка Валя.
Простягнула гостю пустий наплічник.
– Не треба, залиште! Може, згодиться!
– Так, а що треба сказати за подарунки? – озирнулася вона на дітлахів.
– Дякуємо! Дякуємо! Дякуємо йому передайте! – одне перед іншим защебетали дітлахи у три голоси.
– Передам, передам, як побачу, – відповів Сергійович. – Ну, піду я! Час мені!
– Що, назад у Малу Староградівку підете? – голос хазяйки її несподіване хвилювання викрив.
– Ой, як же ви там живете? Ні магазину, ні пошти… Ні, неможна так! Ви зачекайте! Я швидко!
Вискочила вона у двір. Повернулася хвилин за п’ять, у руках – наплічник чимось напханий. Простягла його гостю.
– Обережніше! – попередила вона. – Там трилітровка з салом! Сергійович здивовано посміхнувся. Не чекав він такої доброти від незнайомої жінки.
Повернувся до баби Насті. Всілися вони удвох перед телевізором. На екрані за столом троє чоловіків у краватках.
– А чому ж вона досі не розвалилася? – спитав один телечоловік двох інших.
– Адже ж їх тепер повністю Америка і Європа утримують. Забирають гроші у своїх бідних і злиденних і українцям їх віддають! – узявся відповідати інший. – А коли їх бідні і злиденні зрозуміють, що відбувається, то вони і в Америці, і у Європі проти своїх політиків майдани влаштують! – Ну тут я з вами не згоден, – вступив у бесіду третій телечоловік. – Не все так однозначно з Америкою і Європою. Для них Україна – тільки інструмент. Інструмент, яким вони хочуть Росію з політичної карти світу зіпхнути.
– Ти це розумієш? Те, що вони кажуть? – перевів Сергійович погляд
