style="font-size:15px;"> Я зітхаю й тягнуся до свого пива.
– Боюся, ти все зіпсувала. Знайди когось іншого, Саро, нам не бути разом.
Вона сміється:
– У мене наступного тижня побачення.
Тримаюся за серце:
– Як швидко ти про нас забула.
– Я зустріла його в ліфті. І тримала в заручниках, заблокувавши кнопку «стоп», поки він не погодився піти зі мною на побачення.
Мені справді треба вчитися життю в Сари. Вона бачить те, що хоче, і хапає це двома руками. У стотисячний раз я шкодую, що в мене не вистачило рішучості вийти з того автобуса.
Але факт лишається фактом: я цього не зробила. Може, час уже стати мудрішою: припинити шукати його, припинити напиватися в сльозах і шмарклях після кожної нової поразки.
Є інші чоловіки. Треба поставити своїм життєвим гаслом вислів: «А як би вчинила Сара?» – я впевнена, що вона не потратила б цілий рік свого життя на таку маруду.
– Купимо на цю стіну нову картину? – питає вона, дивлячись на порожнє місце над каміном.
Я киваю.
– Так, чом би й ні. Можна з котиками?
Вона сміється та плескає мене по голові скрученим папером від риби.
18 грудня
Лорі
– Спробуй не робити передчасних висновків, коли сьогодні зустрінешся з Девідом, добре? З першого погляду ти, може, вирішиш, що це не твій тип, але повір: він чудовий. І добрий. Знаєш, днями на зустрічі він поступився мені своїм стільцем. Скільки тобі відомо хлопців, які на таке здатні? – Сара виголошує цю промову, тримаючи на колінах укриті пилом винні келихи, усі, що їй вдалося знайти в глибині кухонної шафки нашої мініатюрної спільної квартири.
Я міркую, що б таке відповісти, але, якщо чесно, вибору в мене замало.
– Молодик із нижньої квартири відсунув свого велосипеда, щоб дати мені пройти цього ранку. Таке рахується?
– Оце той, що відкриває нашу пошту та щовихідних лишає по собі в холі на підлозі рештки кебабу?
Я тихенько сміюся та занурюю келихи в гарячу пінну воду. Сьогодні ми влаштовуємо нашу щорічну різдвяну вечірку, яку проводимо, відколи перебралися на Делансі-стрит. Хоча й кепкуємо одна з одної, кажучи, що ця вечірка буде значно вишуканішою, бо ми вже закінчили університет, нашими гостями будуть здебільшого студенти та декілька колег, з якими ми ще товаришуємо. Вони прийдуть, щоб випити дешевого вина, подискутувати про речі, яких насправді не розуміють. У мене ж, здається, особлива місія: я маю здибатися з незнайомцем на ім’я Девід, якого Сара визначила як ідеального чоловіка для мене. Ми вже це проходили. Моя найліпша подруга уявляє себе свахою. В універі вона вже кілька разів мене так підставляла. Першим був Марк (чи Майк?), який посеред зими з’явився в бігових шортах та протягом усієї вечері намагався викинути з мого меню страви, від калорійності яких можна було позбутися більш ніж за годину вправ у спортзалі. Я люблю добре попоїсти, тож головною стравою в меню, яка мене не
