упускали такі моменти».
«Але у тебе тепер власна кімната і особистий простір».
«Так… Ето…»
Жіночий голос крикнув з ноутбука Василини. «Пол?»
Двері за П олом відкрилася і висока дівчина з міні топі і лосинах увійшла в кімнату. Пол обернувся.
Василина дивилася на неї – у цієї дівчини були розкішні довге світле волосся, обличчя моделі і приголомшлива фігура. Василина стрималася, щоб не фиркнути. Такі дівчата оточували її хлопця прямо зараз, і це було… прикро.
«О». Світловолоса дівчина проспівала, дивлячись в монітор Пол. «Прости, ти зайнятий?»
«Я просто… » Пол знову подивився на Василину. «Це Валері. Я говорив тобі про неї. Вона прийшла, щоб…» Він знову обернувся. «Прости, ти щось хотіла?»
«Я просто хотіла знати, як ти тут влаштувався». Валері підійшла до Полу і поклала її долоні на його плечі.
Василина зціпила зуби. «Дуже добре…»
Валері посміхнулася їй. «Прости, якщо я втрутилася в ваш важлива розмова. Я зайду пізніше». Вона поплескала Пола по плечу і провівши пальцями по його волоссю, вона вийшла з кімнати елегантною ходою.
«Вона твій куратор, так?» Василина схрестила руки. «Відколи куратори такі… як вона?»
«Вона просто ввічлива». Паул відмахнувся.
«Я думаю, вона занадто ввічлива».
«Перестань… Я нічого не можу зробити з цим, в сенсі, вона веде себе так з усіма».
Василина мовчала.
«Я знаю, як це виглядало». Пол похитав головою. «Тут немає нічого більше, ніж проста дружба».
Василина глибоко вдихнула. «Гаразд, якщо ти так говориш».
«Які плани на завтра?»
«Я подзвоню тобі пізніше». Василина зачинила кришку ноутбука, перервавши розмову. Вона була зла на Пол і навіть на цю… Валері, яку вона бачила менше хвилини її життя, але цього було достатньо щоб зробити неприємний для неї висновок – Василині варто побоюватися за міцність її довіри до Полу.
Вона занурилася в свої думки на кілька хвилин. Так, вона була досить ревнива, але вони так багато пережили разом, у них набагато більше спогадів і вона була впевнена, що набагато більше спільного, ніж мали б Пол і Валері. Вона скривилася від думки, що зараз Валері входить в його кімнату знову…
Її думки перервав рингтон її мобільника. Василина перевірила його – вхідне повідомлення. Вона натиснула «відкрити». Воно було порожній им . Вона звузила очі, подивившись на номер відправника – номер містив 29 цифр.
«Що за маячня?» Вона прошепотіла і, не надав цьому з чення, вона вимкнула телефон.
***
Пізня ніч дала Анні можливість обміркувати багато речей , освіжаючи поривами злегка прохолодного вітру. Вона сиділа на широкому підвіконні будинку з про своїм блокнотом, роблячи записи. Вона писала про те, що сталося в лісі, вважаючи, що це можливо буде важливим і їй варто описати кожну деталь, яку вона пам'ятала. Їй не давало спокою знайдене кільце, і це навіть частково викликало певний
