style="font-size:15px;"> «Є щось нове?» Роміна запитала, увійшовши в кімнату.
«Так як тобі твої нові сусіди?» Їй відповіли питанням.
Роміна знизала плечима, схрестивши руки. «Вони здаються цілком прийнятними».
«Що щодо Насті?» Голос співрозмовника Роміна звучав наполегливіше.
«Вона здалася мені трохи дивною на секунду». Роміна посміхнулася. « Вони не очікували побачити мене тут».
«Євген все ще довіряє тобі?»
«Я не зраджую його. Моя присутність тут також і в його інтересах».
«Це вірно». Співрозмовник Роміна посміхнувся. «Але не спускай очей з його племінниці і її оточення. Настя не повинна наближатися до лісу».
***
Маючи трохи вільного часу перед черговими планами її друзів , Настя усамітнилася в загальному офісі будинку навпроти комп'ютера. Вона збиралася пошукати інформацію про знайдений кільці, дбайливо зберігаючи його поруч. Вона вбила основні слова в пошукову систему, сподіваючись знайти кільце одиничне цього, але пошук дав їй лише щось схоже. Вона задумливо дивилася в монітор і знову набрала кілька слів – на цей раз, вона шукала випадки пропажі людей в тих місцях. Перші сторінки показували якісь пародії на подібні випадки і статті про те, як потрібно поводитися в лісі, щоб не загубитися, також приписуючи уроки виживання.
Трохи пройшовши вперед, вона знайшла дещо – онлайн журнал містичної теми, який розповідав про загадкові зникнення людей. У новому випуску, він розповідав про випадок, який стався лише кілька тижнів тому. Ні імен, ні подробиць, тільки напис, «В Е тому Лісі Пропав а Дівчина», і опис, «На її великому пальці мав про сь кільце з металеве кільце з каменем з синім відтінком в крутиться сріблястій оправі».
Настя відправила посилання на цю статтю із загальною пошти на свою власну. Вона не розуміла, чому хтось повідомив про зникнення тільки зараз, коли пройшло так много часу? І чому ніхто не назвав імені зниклого?
З кожною хвилиною з'являлося більше питань і жодної відповіді. Але можливо час відповість на головний – що відбувається насправді?
***
Переодягнувшись в купальник і смугастий каптан, Настя приєдналася до Василини і Анні, пірнувши в теплу воду басейну. Сонце яскраво світило, приємний змішаний зелений колір лісових дерев створював відчуття комфорту і безпеки. Василина зосереджено щось друкувала в її мобільнику, Анна безтурботно закрила очі, насолоджуючись моментом.
«Знаєте, у мене є ідея». Вона сказала, не відкриваючи очей. «Настя, ти сказала, що вона тут вночі?»
«Вона так сказала». Настя відповіла.
«Що якщо ми поставимо приховані камери?»
Василина і Настя переглянулись.
«Приховані камери?» Василина усміхнулася. «Ти завжди береш їх в твій багаж, коли вирушаєш на літні канікули?»
«Привіт» . Анна відкрила очі. «Але я завжди беру подарунок від мами – мою відеокамеру, яка може знімати десять годин
