style="font-size:15px;"> «Так, він славний». Анна сказала, дивлячись услід Бену. «І він точно не той, хто змусить нас отримати проблеми». Вона подивилася на наручний годинник, провівши рукою по її рудим волоссям. «Зараз 10:27 вечора. Ми повинні піти зараз».
Рухаючись на незручних каблуках, які вони були змушені носити для іміджу, Настя і Анна прямували в бік тренажерного залу, який знаходився в іншому кінці будівлі. Пройшовши чималий е відстань і подумки проклинаючи всіх творців високих каблуків, дівчата, нарешті, знайшли його.
Тренажерний зал був досить просторим приміщенням з різними видами тренажерів на всі частини тіла. Бігові доріжки з інформацією і витратах калорій, степпери і інше тільки своїм виглядом могли надихнути будь-якого на фізичні навантаження.
«Чорт… я стерла ноги в кров». Настя зняла її темно-сині туфлі на платформі, які ідеально поєднувалися з її брючним темно-синім костюмом з чорної сорочкою під піджаком.
Анна вдихнула. «Я теж». Вона також вирішила дати своїм ногам відпочити, знявши свої класичні чорні туфлі-човники, які підходили до її діловій Спідничні костюму вершкового кольору.
«Так кого ми чекаємо?» Настя подивилася на настінний годинник з силуетами поз для гімнастики. Вони показувало рівно 10:40.
«Сподіваюся, це не була виверт ФБР…». Анна пробурчала.
Настя подивилася на неї. «У тебе є підозрюваний?»
«Звичайно! Наш герой агент Бленк. Знаєш, я не здивуюся, якщо він прослуховує нас через наші мобільники».
«Це вже параноя, дівчинка». Настя скривилася.
«Думаєш? У сенсі, він…».
Світло погасло.
Минуло кілька секунд, перш ніж світло наповнило тренажерний зал знову. Анна і Настя нервово дивилися навколо, повільно крокуючи до виходу.
«Все в порядку». Чоловічий голос сказав з боку. «Вам нічого не загрожує».
Дівчата побачили темноволосого хлопця у шкіряній чорній куртці і потертих джинсах. Він уважно подивився на них з часткою підозри. На момент, Анні здалося знайомим його обличчя, але вона не могла навіть припустити хто він.
«Де Джиллит?» Він тихо, але наполегливо запитав.
Настя відкрила рот, щоб сказати щось, але не видала жодного звуку.
«Де вона?» Незнайомець повторив.
«Вона… мертва». Анна тихо сказала.
«Ось як?» Незнайомець не виглядав шокованим або здивованим. «Що трапилося?»
«Її хтось убив між будівлями «Нескінченного Сяйва».» Настя сказала. «Більше нічого, поки ти не скажеш, хто ти і як ти знайшов нас?»
Незнайомець пройшовся навколо. «Моє ім'я Кріс Майерс. Я був асистентом Джиллит. Вона працювала з одним із видавець ств зд есь, в газеті «Today's Words». Але вона звільнилася… як вона мені сказала. Тому я теж втратив роботу. Але пару тижнів тому вона сказала, що щось зміниться, і почасти найняла мене назад. Вона просила зв'язатися з двома її подругами – з вами, в разі якщо я отримаю від неї повідомлення».
«Так ти отримав повідомлення?» Анна запитала. «Коли?»
