двох тижнів тому? Ви знали про це?»
Кріс знову розвів рукам і. «Я поняття не маю , що вона там робила, але напередодні вона говорила про вас. Вона сказала знайти вас, призначити зустріч, залишивши мені ваші мобільні номери. Вона сказала, у вас є щось важливе». Він подивився на дівчат.
Анна похитала головою. «Вважаю, вона помилилася».
Кріс лише знизав плечима.
«Кріс, ми не зустрічалися раніше?» Анна з підозрою і настороженістю дивилася на нього.
Кріс багатозначно усміхнувся. «Думаю, наш розмова закінчена».
***
На наступні ранок, як і планувалося, Анна і Настя попрямували на зустріч з Беном, щоб зробити т від самий «знаменитий шопінг Нью-Йорка». Дівчата спустилися в хол на кілька хвилин раніше, щоб купити фірмовий кави. Вчора вони навіть не стали обговорювати Кріса і все його слова після його дивного появи, будучи занадто виснаженими і втомленими. Хоча, їм здавалося, тут не було того, про що можна говорити – все вело в тупики.
«Що будемо робити з цим?» Анна тихо запитала її подругу, показуючи мобільник Джиллит, після чого прибрала в її червону сумку.
«Якщо там нічого немає, хороша ідея просто позбутися від цього». Настя подивилася навколо – нові гості «Нескінченного Сяйва», Адміністратор, активно обговорює щось з кимось із «Великих Людей», швейцар, який зараховує валізи. «Просто викинемо це в океан?»
«Так, це розумно». Анна надпила трохи її кави.
«Джиллит мала темне минуле. Наша поїздка сюди була обговорена за кілька тижнів, так вона вирішила використовувати нас, щоб… І правда, навіщо? І її дивне поява в аеропорту не виходить у мене з голови. Але знаєш… я подумала, що Кріс…». Настя знову озирнулася. «Ну, він міг би тим, хто був в кімнаті Джиллит перед її вбивством».
Анна зіщулилася, закутавшись в її пальто небесно-блакитного кольору. «Це можливо теоретично».
«Доброго ранку, леді!». Бен, одягнений в класичний чорний костюм і прозорі окуляри підійшов до них, оцінюючи їх поглядом. «О, Боже…». Він подивився на Настю від низу до верху. «Сонечко моє, не можна поєднувати темно-сині готичні черевики з твоїм шикарним білосніжним пальто від Dior». Він перевів погляд на Анну. «Небесно-блакитний колір? Приголомшливо, дитинко, але не з твоїми темними картатими лосинами. І до речі…». Він подивився на обличчя дівчат. «Відсутність макіяжу це хороший зна до. Так, я люблю, коли люди не боятися показати себе. Але ось ваше волосся…».
Анна моргнула. «Що не так з нашими волоссям?»
«Ну…». Бен провів рукою по підборіддю . «Твої волосся, Анна, мають потребу в харчуванні – вони безумовно занадто сухі. Твої, Настя, повинні бути блискучими, запевняю тебе, кавова маска врятує тебе. Так…». Він подивився на свої наручний годинник. «Йдемо, мої дорогі. У нас багато часу».
Бен, Анна і Настя влаштувалися в темному седані, який був спонсірова н їх проект ом з генної інженерії, надаючи приватний транспорт. Це здавалося занадто… розкішним для дівчат, але Бен запевнив їх, що їх перший раз знаходження
