дивлячись на мобільник Джиллит. «Ми все вам розповіли, Дімітрі. І цей дехто, ніхто інший, як агент Бленк?»
Дімітрі свиснув. «Так, він самий. Вам слід бути обережніше – у нього репутація вовка на полюванні».
«І в чому конкретно його підозри?»
«Просто… будьте обережні. Я передзвоню». Дімітрі відключився.
Настя спантеличено дивилася на телефон Джиллит. Анна потерла її очі. Їм здавалося, більше не було правильного рішення. Швидка течія, яке відносило їх далі з кожним днем, не давало їм можливість обміркувати все, що відбувається. Вони не знали, з чим вони мають справу. Вони не могли уявити, хто міг стояти позаду весь цей час…
***
2 8 Грудня, 1953 рік.
Джозеф Камерон дивився на Центральний Парк Нью-Йорка з вікна готелю Плаза. Він тримав у руках стакан з віскі, але він наважувався зробити хоча б один ковток, бажаючи залишити розум чистим. Щось всередині підказувало йому, що його дружина дійсно була там, в ніч її зникнення. Там повинен бути перший слід, що приведе його до неї. Але з кожним днем його завзяття знайти Даніелла ставало слабкіше, через що його долало віддалене почуття зради. Камерон не міг уявити, що вона приховувала щось дійсно важливе від нього, поки він був відданий і прозорий з нею. Вона безумовно щось приховувала…
Але він не міг здатися. Нізащо. По крайней мере, не зараз.
Залишивши віскі на дерев'яному столі, Камерон надів його чорне пальто і капелюх. Він покинув Плазу, повідомивши адміністраторам, що якщо він не повернеться протягом наступних семи годин, вони повинні будуть зв'язатися з детективом Уідмором. Семи годин мало б ть більш ніж достатньо , щоб обійти весь Центральний Парк.
Незважаючи на пізній час, парк був наповнений безліччю людей, багато з яких і х перебували на легендарному ковзанці, інші просто насолоджувалися казковою вночі. Камерон йшов вперед, вдивляючись в їхні обличчя, але не знаходив її.
В якийсь момент, він почав віддалятися. Людей ставало все менше, і Місто Вогнів зняв маску «казкового героя» – Камерон бачив кілька моторошних людей, які ймовірно були божевільними, що говорять самі з собою невиразні фрази, хоча він також бачив абсолютно нешкідливих бездомних.
Крок за кроком… Пару годин непомітно пройшли. Настала глибока ніч… Н про ця ніч все ще не закінчена…
***
Настя і Анна, нарешті, відволіклися від усього негативу, відвідавши чергові лекції з генної інженерії. Їм було надано новий гід, молодий хлопець Бенджамін Ферстер, який поєднував свою роботу з навчанням на дизайнера, мріючи потрапити в один з журналів мод, що видавалися в Нью-Йорку.
Після останньої лекції, Бен проводив дівчат з конференц-залу в сусіднє приміщення, де стояли столи з напоями та закусками.
«Це вечірка для студентів». Бен пояснив. «Як ви знаєте, тут зібралися студенти з різних штатів, так що це щось на зразок можливості пізнати один одного ближче. Втім, присутність тут необов'язково, але багато хто не відмовляться від хорошого безалкогольної випивки. До того ж, сюди
