style="font-size:15px;"> Як так вийшло, що великий і досконалий людський мозок іноді виявляється не здатним відрізнити корч від монстра, лякаючи нас до біса й примушуючи приймати рішення, котрими ми не пишаємося?
Людський мозок формувався поступово. Найстаріші мозкові структури, котрі дісталися нам від рептилій, зазвичай називають мозком ящірки. Частини мозку, що відповідають за емоції й почуття, називають мозком білки, тому що вони є у всіх ссавців. Найновіші мозкові структури, що відповідають за раціональне мислення, котрі є лише у вищих приматів, називають мозком мавпи. У людини є й такі частини мозку, яких не мають інші ссавці, й це дозволяє нам вважати себе унікальним і найрозумнішим видом на планеті.
Людський мозок – не кінцевий продукт еволюції. Розвиток мозку триває. Він не досконалий і часто припускається помилок: зокрема, приймає корчі за монстрів. Втім, науковці вважають, що природа не прагне досконалості. Вона створює те, що здатне виживати,– цього достатньо. Іноді її витвори прекрасні, іноді жахливі, оскільки нове часто з’являється на основі старого, просто нашаровуючись зверху.
Коли близько 2,5 млн років тому з’явився перший представник людського роду – людина вміла (лат. Homo habilis), у неї були всі частини мозку, які є у сучасних людей,– від мозку ящірки до мозку мавпи. Найбільшою частиною мозку людини вмілої була потилична (мозок ящірки). Із часом частини перерозподілились: потилична зменшилась, а лобові, тім’яні та скроневі (мозок мавпи) збільшилися. Найстаріші частини мозку не зникли й не припинили впливати на нашу поведінку, просто пове5рх них розрослися новіші мозкові структури, що дозволяють мислити більш раціонально, і навіть з’явились найновіші, які є лише в людей.
Дослідник еволюційної біології Гарі Маркус вважає, що людський мозок – це клудж, і я підозрюю, що спочатку вам не дуже сподобається, як він пояснює це поняття: «Клудж – це безглузде, незграбне, але напрочуд ефективне вирішення проблеми». Як вам таке? «Безглузде й незграбне»! Та він збожеволів! Хоча… якимсь чином я ж прийняв корч за монстра. До того ж, якщо «безглузде й незграбне» одночасно «напрочуд ефективне вирішення проблеми», виходить, усе не так погано.
Ефективність людського мозку є очевидною: все, що в живій природі працює неефективно, помирає. Усе, що працює достатньо ефективно, аби вижити, виживає. І, звісно ж, це не означає, що навколо самі клуджі. Природа може створити й щось прекрасне, і щось жахливе. Головне, щоб воно працювало, тобто давало результат – виживання живого організму. Мозок – це вирішення проблеми виживання або, як каже біолог Джон Медіна, орган виживання.
Оскільки люди не вимерли, як 99,9 % видів живих істот на Землі, а навпаки, дуже розмножилися, до того ж створили надзвичайно різноманітну культуру, що впливає на еволюцію мозку, ми можемо бути певні, що наш мозок досить гарно й ефективно працює. А ще тому, що я все ж таки не втік від уявного монстра. Мозок прийняв корч за страховисько, тому що для виживання краще помилково подумати, що корч – це монстр, ніж вирішити, що монстр
