style="font-size:15px;"> Сам того не підозрюючи, поважний дядечко підказав Діснею, як можна викрутитися із цієї ситуації. Волт пішов до іншої приймальної комісії й під час заповнення документів вказав, що йому сімнадцять років. На щастя, у нього ніхто не перевірив документів. Війна тривала третій рік поспіль, люди масово гинули, і Європі вкрай була потрібна допомога. А Дісней на той час уже скидався на цілком дорослого хлопця: високий, кремезний, із пишною гривою волосся, яке він зачісував назад, наче якийсь офісний клерк. Усе це додавало йому впевненого вигляду, а широка усмішка, що не зникала з обличчя, доповнювала образ дрібкою нахабності. Хто би міг подумати, що цей серйозний юнак – насправді школяр, який сьогодні зранку ще розносив газети, а зараз прогулює школу!
Діснея записали добровольцем і відправили служити до Франції – за сім тисяч кілометрів від дому.
«Овва, на мене чекає справжня пригода!» – думав Волт, сідаючи на величезний корабель, що мав доправити його на інший континент.
Що й казати, війна в житті дуже відрізнялася від війни, в яку малий Дісней грався із сусідськими хлопцями. Його призначили водієм вантажівки в «Червоному хресті». Ця організація допомагає постраждалим у збройних конфліктах – надає не тільки медичну допомогу, а й ліки, одяг та їжу.
За рік добровольчої служби Волт побачив дуже багато болю і страждань, неодноразово був свідком смерті й кровопролиття. Намагаючись урятуватися від жорстокості, що стискала світ міцним обручем, Дісней продовжував малювати. За будь-якої погоди, за найменшої нагоди, у моменти радості чи дикого відчаю він завжди малював. Олівцем, крейдою, вугіллям або «фарбою» від цибулевого лушпиння. Абсолютно випадково Волт дізнався: якщо проварити в окропі цибулеве лушпиння, можна отримати різні відтінки коричневого кольору.
Дісней завжди любив тварин. Малою дитиною він постійно опікувався бездомними собаками, птахами, їжаками та іншими звірятками. А в дорослому віці, досягнувши небувалих статків, він нізащо в світі не хотів знищувати білок, кротів і зайців, які об’їдали в його саду ягоди і фрукти.
– Вони мають на це право! – казав Дісней. – Ми, люди, можемо купити все, що нам заманеться. А тварини позбавлені такої змоги, адже в них немає грошей!
І саме ці тварини рятували сімнадцятирічного Волта під час війни. Він малював кумедні портрети коней, зайців, слонів, собак і свиней, а потім роздавав їх усім знайомим.
– Навіть на війні в людей має бути щось добре і світле, – повторював Дісней, коли даруючи комусь черговий свій малюнок.
Вірний собі, Волт навіть розмалював вантажівку, на якій він розвозив ліки і продукти. Ото була справжня пригода! Авто з кумедними малюнками швидко набуло популярності, незмінно викликаючи усмішки перехожих. Смішна автівка на вулицях міст і селищ була чи не єдиним світлим промінчиком у темному царстві війни.
1. Як Волт пояснював мамі втечу старших братів?
Конец
