мову про джерела, варто зробити декілька акцентів. Слова «дослідження» і «розслідування» мають один корінь – «слід». І мене завжди дивував один парадокс: чому розслідування по гарячих слідах – це норма і круто, а наукове дослідження… воно найчастіше починається, коли помирають усі свідки (або хоча б більшість)… коли(чомусь?) зникають чи знищуються важливі документи та докази… а вже тоді… нарешті щось починає вивчатися та аналізуватися, тому що «Велике бачиться на відстані…» Чого тут більше? Боязні діючої (на той час) влади, «щоб не зашкодили її стратегічному курсу»? Чи небажання історика брати на себе хоча дуже умовну, але все ж роль слідчого/судді при живих свідках і зацікавленій у певних результатах владі? Приємно, що усна історія в останній час кардинально змінила ситуацію. Зараз є дивовижна і унікальна можливість не лише уточнити у живих свідків елементи та подробиці якихось процесів та явищ, а й задокументувати ці деталі. Прикладів може бути дуже багато, але найяскравіший – це проєкт «Розпад Радянського Союзу. Усна історія незалежної України 1988–1991»[18].
Ці різноманітні за жанром та характером інформації джерела, значна частина яких висвітлює суспільно-політичні процеси в різних регіонах республіки, на нашу думку, дозволяють подолати серйозну ваду попередніх досліджень – «києвоцентризм» (тобто надання виключного пріоритету висвітленню подій у столиці), на яку неодноразово вказували науковці[19].
Врешті-решт, без належної відповіді ще й донині залишається ціла низка питань, які ведуть свій родовід з парадоксального, суперечливого, але такого доленосного періоду у житті СРСР у цілому та України, зокрема.
У чому полягає глибинна суть «перебудови»? Це невдала спроба модернізації навздогін чи помилка (зрада?) керівництва держави? Які реальні причини Чорнобильської катастрофи? Чому зазнала краху Комуністична партія, яка майже сімдесят років міцно тримала владу? Як вдалось домовитися організаторам Руху, які мали різні погляди, про об’єднання? Чому лідери союзних республік не знайшли спільної мови стосовно моделі оновленого Союзу? Чому не вдався серпневий путч? Чому приватизацію називають «наша дивна революція»? Чим пояснити, що у березні 1991 р. населення України підтримало ідею «оновленого Союзу», а у грудні цього ж року активно і переконливо проголосувало за державну незалежність України? Підписання Біловезької угоди було спонтанним чи спланованим? Чи справді «слов’янська трійка» розпустила/розвалила СРСР? Чи мали юридичне право лідери України, Білорусі та Росії прийняти рішення про припинення існування Радянського Союзу, як «суб’єкта міжнародного права та геополітичної реальності»? Що сталося з Радянським Союзом? Розпад, розвал чи переділ? І врешті-решт Україна стала незалежною закономірно чи випадково?
Питання… питання… питання…
Таємниці… таємниці… таємниці…
Автор, свідомо уникаючи однобічних та необґрунтованих тверджень, безумовно
Розпад Радянського Союзу. Усна історія незалежної України 1988–1991 – https://oralhistory.org.ua/category/interview-ua/
Див. Гарань О. В. Убити дракона. З історії Руху та нових партій України. – К. 1993. – С. 8; Русначенко А. М. Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950-х – початок 1990 рр. – К. 1998. – С. 19.
