Коллінз. Ми уклали з ним угоду минулого тижня.
– На тих самих умовах?
– Навіщо вам знати? Майте на увазі, коли я повернусь додому, він поставить мені те саме запитання.
– Й отримає таку ж відповідь, без сумніву. Тепер, Гаррі, коли ваші умови не можуть бути ще кращими, мені треба конфіденційно поговорити з вами на іншу тему.
Гаррі відкинувся на спинку фотеля.
– Я завжди хотів, щоб «Вікінґ» об’єднався з якимось видавництвом, яке друкує літературу в м’якій обкладинці, щоб мені не доводилося щоразу укладати окремі угоди. Кілька компаній уже пішли цим шляхом, я впевнений, ви це знаєте.
– Але якщо мене не зраджує пам’ять, ваш батько завжди виступав проти цієї ідеї. Він боявся, що це задушить його незалежність.
– Він і досі так вважає. Але він більше не директор, а я вирішив, що настав час підняти ставки. Нещодавно мені зробив привабливу пропозицію Рекс Малберрі з «Малберрі-хаус».
– «Старий порядок відходить, поступаючись місцем новому».
– Нагадайте мені, звідки це.
– Теннісон[9]. «Смерть Артура».
– Отже, ви готові поступитися місцем новому?
– Хоча я і не знаю Рекса Малберрі, з радістю підтримую ваше рішення, – промовив Гаррі.
– Гаразд. Тоді мені негайно підготують обидва контракти. Якщо зможете вмовити пані Бабакову підписати свій, я підготую ваш до повернення з Пітсбурґа.
– Вона, мабуть, чинитиме опір отриманню авансу або навіть роялті, тому я буду змушений нагадати їй останні слова Анатолія перед тим, як його витягли з камери: «Переконайтесь, щоб Олена витратила решту свого життя в тюрмі іншого типу».
– Це, мабуть, такий виверт.
– Можливо. Але я знаю, що вона все ще вважає своїм обов’язком зазнавати тих самих злиднів, що і її чоловік.
– Тоді необхідно їй пояснити, що ми не можемо видати книгу, якщо вона не підпише контракт.
– Контракт вона підпише, але лише тому, що хоче, щоб увесь світ знав правду про Йосифа Сталіна. Але не впевнений, що вона коли-небудь обміняє чек.
– Спробуйте застосувати свій непереборний шарм Кліфтона, – підвівся з-за столу Аарон. – Пообідаємо?
– В Єльському клубі?
– Аж ніяк. Тато досі харчується там щодня, а я не хочу, щоб він дізнався, що я задумав.
Гаррі рідко читав ділову вкладку будь-якої газети, але сьогодні зробив виняток. «Нью-Йорк таймс» присвятила об’єднанню «Вікінґ-прес» і «Малберрі-хаус» половину шпальти поряд із світлиною, на якій Аарон тисне руку Рексу Малберрі.
«Вікінґ» отримував тридцять чотири відсотки нової компанії, тоді як «Малберрі» набагато більше – шістдесят шість відсотків. Коли кореспондент «Таймс» запитав в Аарона, як до цієї угоди ставиться його батько, він відповів: «Кертіс Малберрі і мій батько були близькими друзями упродовж багатьох років. Я дуже радий, що налагодив партнерські стосунки з його сином, і сподіваюся на таку ж довгу та
