ми все відшліфуємо так що комар носа не підточить.
Гарник говорив щиро. Він справді був задоволений з того, що Лесик одобрив сценарій пограбування на залізничному переїзді. А те, що у нього були ще якісь зауваження, Степана уже мало турбувало. Вони мали суто конструктивний характер і це лише свідчило про налаштованість хлопців на досягнення поставленої мети.
– А у мене є пропозиція. – тут якраз озвався Каратаєв.
Гарник підвівся, щоб трохи розім’яти ноги і встав перед лавкою так щоб бачити обох товаришів:
– По автомобілю чи по автомату?
– Іще по нальоту. – Каратаєв хитро посміхнувся. – А що коли нам деякі елементи з запропонованого тобою плану нальоту біля банку використати на залізничному переїзді?
Гарник захитав головою:
– Нічого не розумію. Що ти маєш на увазі?
– Я маю на увазі «бітою по голові». – Вадим руками навіть в повітрі продемонстрував як це буде робитися. – Якщо б ми вирубали офіцера, тоді солдати навряд чи би зорієнтувалися що вони мають робити в такій екстремальній ситуації. А значить в такому випадку у нас буде в запасі ще більше часу на втечу.
– А якщо вирубати ще й усіх трьох солдатів, – всміхнувся Лесик. – тоді…
Пропозиції по вдосконаленню запропонованого Гарником плану пограбування посипалися як з рогу достатку.
Розділ 6
Степан через якийсь час вирішив все ж таки зупинити своїх товаришів.
– Думаю, на сьогодні достатньо. – підсумував ініціатор пограбування. – В загальному у нас є готовий план. А тепер мене цікавить інше, не менш важливе питання.
Вадим і Петро затамували подих. Їм було цікаво яке це таке ще не менш важливе за пограбування питання намалювалося у Гарника. Відчуваючи, що аудиторія вся в увазі, Степан продовжив:
– На порядку денному стоїть наступне – як будемо ділити гроші? У кого які пропозиції? – Гарник прекрасно знав, що чимало пограбувань зазнають краху тільки тому, що їх учасники не можуть між собою поділити здобич і починаються чвари, переділ та інші нехороші речі. Тому щоб зняти цю проблему, вирішив усе узгодити іще до початку пограбування.
– О, це й справді важливо. – Каратаєв стукнув себе у голову.
– А як ми можемо ділити, коли не знаємо точної суми, яку отримаємо? – здивувався Лесик. – Півмільйона – це я розумію так, лише наші припущення.
– У відсотках. Щоб потім не було непорозумінь, нам треба домовитися про поділ грошей у відсотках від загальної суми. – пояснив Степан.
– Вважаю, це правильно. – погодився Каратаєв. – Нам треба про все домовитися наперед. У тебе Степане, які будуть з цього приводу пропозиції?
– Мої пропозиції?… – задумався Гарник.
На думку хлопця, йому як організатору, натхненнику і по суті основному виконавцеві у цій справі
