Бігти, щоб повідомити про інцидент. – Гарник тепер повернувся обличчям до Вадима і наступне запитання адресував йому. – І куди б ти біг? У частину чи в місто?
– Я? – перепитав Каратаєв, уявляючи себе на місці солдата строкової служби, який тільки що став жертвою нападників.
– Назад у місто. – а цього разу першим на запитання відповів Лесик.
– Чому? – запитав Степан.
– Тому що ближче. – нарешті здогадався Каратаєв. – до міста десять кілометрів, а до частини – чотирнадцять, як мінімум.
– Молодці, що запам’ятали. – похвалив Гарник. – Але ваша відповідь неправильна.
– Чому це неправильна. – Вадим раптово насупився, наче індюк.
– Та тому що подумай сам. Навіщо солдату чи офіцеру бігти у місто? До кого? Офіцер місця події не залишить, а солдат поки знайде райвідділ міліції, то ми вже будемо в Тернополі.
– Ти хочеш сказати, що вони помчать у частину? – Каратаєв засумнівався у твердженнях Гарника.
– Я впевнений у цьому. Офіцер відправить одного, а то й двох солдатів у частину. Але зрештою це не так суттєво. Нехай відправить у місто до найближчого телефону. Ти за скільки часу пробіжиш десять кілометрів?
– Думаю, хвилин за двадцять не впораюсь. – Каратаєв хоч і вчився на фізкультурному факультеті, але у своїх можливостях засумнівався.
– Ну от і чудово. А тепер давай рахуємо. Ми покладемо усю військову рать на землю і дозволимо їм піднятися лише після того як скриємося у лісі. Прокручуємо усі дії інкасаторів.
– Вони піднімаються і кидаються на пункт до чергового на переїзді. Там повинен бути телефон. – Лесик схоже уже повністю включився у справу.
– Абсолютно вірно. – погодився Гарник. – Вони піднімають слухавку, але телефон не працює. Далі, як ми уже говорили, офіцер приймає рішення відправити кур’єра з поганими новинами. Нехай офіцер, для прикладу, як ви кажете, відправляє солдата назад у місто до найближчого телефону. Солдат повідомляє про НП в частину та міліцію. Поки що до чого, оця вся біганина, роз’яснення займуть хвилин двадцять. Згода?
– Думаю, десь так. – погодився Каратаєв.
– Ще хвилин п’ять потрібно для того, щоб міліція і представники з частини прибули на місце події. Отож у нас буде фори не менше як 25 хвилин. Для того, щоб виїхати з лісу на автотрасу і там загубитися у потоці транспорту нам потрібно 5 хвилин. За двадцять хвилин ми встигнемо подолати добрячий шмат шляху. Далі звертаємо на розбиті сільські дороги і ними спокійно перетинаємо кордон з Тернопільською областю. Тобто тут у нас буде трішки більше часу. Плюс ще одна перевага. Якщо ми братимемо інкасаторів на залізничному переїзді і триматимемо своє авто у лісі, тоді взагалі ніхто не знатиме яким транспортом ми користуємось. Очевидно будуть прочісувати ліс, хоча нас там уже давно не буде.
– Тоді я все ж таки за те, щоб брати інкасаторів на залізничному переїзді. –
