той застигне, й вийдуть ніби собачі щелепи.
– Он воно як… І цього стане, щоб довести, що Пера Голмена убили?
– Ні.
– Ти наче казав…
– Я казав, що саме це мені й потрібно, щоб довести убивство. The missing link[11] у низці доказів.
– А решта ланок які?
– Звичайні. Мотив, знаряддя убивства і привід. Тут звертай праворуч.
– Не второпаю. Ти казав, що підозра ґрунтується на тому, що Пер Голмен використав лещата, щоб пройти на склад?
– Я казав, що я цим здивований. А якщо точніше: пропащий героїновий наркоман шукає собі притулку в контейнерах, але водночас з тим міркує так тверезо, що загодя приносить лещата, щоб зламати браму. От я й почав копати глибше. Паркуйся отут.
– Не розумію, як ти можеш стверджувати, що знаєш винного?
– Міркуй самотужки, Халворсене, адже ти знаєш усі факти.
– Не терплю оцих твоїх вивертів.
– Я лише прагну, щоб ти став гарним поліцейським.
Халворсен кинув косим оком на старшого колегу – чи не кпинить? Обоє вийшли з авто.
– Замикатимеш чи ні? – спитав Харрі.
– Замок уночі замерз. Вранці я зламав ключа. Й давно ти знаєш винного?
– Певний час.
Вони перетнули вулицю.
– Знайти, хто – це найпростіше. Підозрюваний очевидний. Чоловік. Кращий друг. Чоловік з гарною репутацією. Але аж ніяк не дворецький. Клопіт не у цьому, а в іншому – як довести те, що відчуваєш чуттям давним-давно. – Харрі натиснув на домофоні кнопку з написом «Голмен». – Саме це ми зараз і робитимемо. Дістанемо шматочок мозаїки, який оберне на око незв’язну інформацію у міцний ланцюг доказів.
З динаміка почулося: «Слухаю».
– Це Харрі Холе з поліції. Чи ми можемо зайти?
Замок задзижчав.
– І діяти треба швидко, – застеріг Харрі. – Більшість убивств розкривають або у перші двадцять чотири години, або не розкривають узагалі.
– Дякую, я це вже чув, – відповів Халворсен.
Біргер Голмен чекав на них на сходовому майданчику.
– Заходьте, – мовив він і пішов уперед у вітальню.
Біля дверей у лоджію стояла ще не прикрашена по-різдвяному ялинка.
– Дружина відпочиває, – мовив Біргер Голмен, випереджаючи Харрі, поки той не спитав.
– Ми неголосно, – мовив Харрі.
Біргер Голмен зажурено посміхнувся:
– Вона не прокинеться.
Халворсен кинув на Харрі стрімкий погляд. Той гмикнув.
– Мабуть, випила заспокійливе?
Біргер Голмен кивнув:
– Завтра похорон.
– Звісно, це важке випробування. Але дякую за фото.
Харрі поклав на стіл світлину: Пер Голмен сидячи й батьки обабіч. Захищають. Чи, якщо глянути з іншого боку, утримують під вартою. У кімнаті запала тиша. Біргер Голмен почухав
Ланка, якої бракує (англ.).
