не у певну особу.
– Хіба? – озирнувся Хаген. – А у яку?
– Може, у Армію спасіння.
– Чому ви так вважаєте?
Беата знизала плечима.
– Суперечливі погляди, – встряв Халворсен. – Гомосексуалісти, жінки-священики, аборти. Може, фанатик який-небудь…
– Я врахую цю версію, – мовив Хаген. – Покажіть-но мені тіло.
Беата та Халворсен питально глянули на Харрі. Той кивнув Беаті.
– Святий Боже! – мовив Халворсен, коли Хаген та Беата пішли геть. – Комісар зібрався очолити розслідування?
Харрі, у глибокій задумі, потер підборіддя, дивлячись у бік огорожі, за якою у зимовій темряві повсякчас виблискували спалахи фотоапаратів. А потому кинув:
– Фахівець.
– Що?
– На думку Беати, стріляв фахівець. З цього ми й почнімо. Що справжній профі зробить відразу після убивства?
– Накиває п’ятами?
– Не обов’язково. Позбавляється всього, що, можливо, пов’яже його з убивством.
– Від знаряддя убивства.
– Саме так. Треба перевірити всі смітники, сміттєві кошики, контейнери, баки на відстані п’яти кварталів від Егерторг. Негайно. За потреби викликай підкріплення з кримінальної поліції.
– Гаразд.
– І позбирай всі відеозаписи з камер спостереження у крамницях перед та відразу по 19:00.
– Попрошу Скарре взятися за це.
– І ще одне. Видання «Дагбладет» бере участь в організації вуличних концертів і робить про них репортажі. Перевір, чи фотографували присутніх.
– Звісно. Як же мені це на думку не спало?!
– Потім відправ знімки Беаті, нехай подивиться. Завтра о десятій ранку нарада за присутності всієї групи. У червоній зоні. Перекажеш?
– Yes.
– Де Лі та Лі?
– Допитують свідків в управлінні. Пара дівчаток стояли поряд зі стрільцем.
– Добре. Попроси Улу скласти перелік родичів та друзів убитого. Спочатку погляньмо, чи не мають вони безперечних мотивів.
– Ти наче щойно казав, що це фахова робота.
– Спробуємо опрацювати заразом кілька версій, Халворсене. Й почнімо з того, що видається багатонадійним. Родину та друзів зазвичай знайти найлегше. А у восьми випадках з десяти убивства скоюють…
– …знайомі жертви, – зітхнув Халворсен.
Харрі покликали, й розмова увірвалася. Озирнувшись, він зауважив юрму журналістів, що спішили до них крізь хуртовину.
– Видовище починається, – мовив Харрі. – Переправ їх до Хагена. Я буду в управлінні.
Пройшовши реєстрацію та віддавши валізу у багаж, він попростував до контролю безпеки. У доброму гуморі. Останнє замовлення виконано. Втішений, наважився прокрутити тест із квитком. Жінка-контролер захитала головою, коли він, добувши конверта з внутрішньої кишені, хотів показати квиток.
