послугами вашої компанії. На нас працювала група ваших охоронців на чолі з Ріно Хедхантером. Ми хотіли б знову їх найняти.
Лаура дуже неохоче називала рік і місце подій. У серпні 2009-го на півночі Чилі загинули всі бійці, що приїхали разом із Ріно до Атаками, тож жінка боялася, що працівник, на якого вона натрапить, не схоче її слухати, щойно втямить, що розмовляє з людиною, опосередковано причетною до загибелі дев’ятьох своїх колег 2009-го. Француженка насилу згадала імена чорношкірих охоронців: Френкі, Джеро, Нахас, Ндонґа, Сем, Ґотто, Марті та Ті-Джей. Дев’ятого вона не знала. Той гереро[30] загинув до того, як вона прибула до пустельних лабораторій.
У більшості компаній відповіли, що не ведуть бізнес за кордоном і не відряджали своїх працівників за межі Південно-Африканської Республіки. Дехто казав Лаурі, що вона помилилася: Ріно Хедхантер у них не працював і не працює, після чого розривав зв’язок. Три номери телефонів виявилися недійсними, а ще за двома ніхто не озвався.
Після тридцятого невдалого дзвінка Лаура подумала, що її задум абсолютно марний. Ріно або працював нелегально, називаючи «фірмою» ватагу головорізів, що трималася на чесному слові, або відмовився надавати контакти для «Yellow Pages of Africa», або взагалі закрив компанію кілька років тому і тепер займається іншим видом «бізнесу».
Лаура зняла окуляри та потерла пальцями очі. Боліла спина. Француженка почувалася пригніченою та безпорадною. Вона не знала, що робитиме далі, якщо їй не вдасться знайти Ріно. Тимур був важливішим. Та без Хедхантера пхатися до Еквадору зовсім не хотілося. А щось у її серці підказувало, що пхатися туди доведеться.
Випивши кави та відпочивши, Лаура все ж вирішила завершити почате та зателефонувати до охоронних фірм, що залишилися. Тридцять першою в списку йшла компанія з назвою «Bronkhorst S.S.» із Преторії.
– «Bronkhorst Security Services» слухає, – після другого гудка з трубки долинув легкий і шовковистий чоловічий голос. Лаура зауважила, що голос більше пасував би SPA-салону чи якому-небудь сервісу з доставки квітів.
– Вітаю, моє ім’я Лаура Дюпре, і я сподіваюся, що ви зможете мені допомогти… – жінка машинально проговорила завчений текст до кінця, – …ми б хотіли знову найняти Ріно Хедхантера.
– А для чого саме він вам потрібен? – недоречна шовковистість поступилась місцем настороженій їжакуватості.
Лаура настільки налаштувала себе на відмову, що не одразу збагнула, що почула у відповідь. Після кількасекундної мовчанки вона перепитала:
– Хто?
– Ріно Хедхантер.
Цього разу жінка відреагувала не затнувшись:
– Я вже пояснила вам: мій бос працював із Ріно 2009-го. А зараз хоче найняти його знову.
– Ріно більше не працює.
Лаура спробувала надати голосу солідності та таємничості. І їй удалося б, якби не скажений французький акцент:
– Ми готові зробити пропозицію, від якої він, гадаю, не зможе відмовитися. – «О, так, Ріно,
Гереро – африканський народ, що проживає в Намібії, Анголі та Ботсвані, чисельність на сьогодні – 240 тисяч осіб. Інша назва – мбанду.
