Буквар миру. Книга для сімейного читання. Григорий Сковорода

Скачать книгу

посада не буде знаряддям лакомини […]

      Дати й узяти посаду заради грошей – однакова біда. З таким серцем, хоч би ти й лікував пристрасті та виганяв бісів, не радій. Хоч і проповідуєш ангельськими мовами, та не годишся. Нехай навіть цілі народи напишуть золотом: «Він – сила Божа, що зветься велика»,[269] – все одно це пустка пусткою.

      Коли ти, за приказкою, мостишся на посаду, як коза на дах, заради того, щоб скочити на купу розкішного марнославства, то видно, немов у дзеркалі, що ти не до посади ревний, а отже, не до неї народжений. Певна річ, ти не записаний на небесах, хіба що в людей […]

      Бачу в тобі корінь злостивості й журби. Бачу в твоєму серці корінь грошолюбства. Ти страшенно хочеш прославитись божественним знанням не заради того, щоб обновитися Святим Духом, а заради того, щоб торгувати цим скарбом і бути пишним. «Покайся за це лихе діло своє».[270]

      Яка безглузда дурниця: використовувати драбину, що веде вгору від земної ницості, для того, щоб сходити в безодню! Чи не це значить: подавитися даним для життя хлібом? «Пішов геть та й повісився».[271]

      Коли ти любиш зиск, шукай його належним шляхом. На це перед тобою тисяча благословенних ремесел.

      «Учителю, я піду за Тобою». Іди… і будеш позбавлене єства опудало, безводна хмара, спокуслива Денниця,[272] Сатана, який упав з небесної посади до ницих похотінь, що «для них приготований морок темний».[273]

      Лонгин. А дехто рад був би втекти з Йоною, та вабить його Бог: «Устань, іди до Ніневії і проповідуй».[274] Декому сам Господь каже: «Іди за Мною»[275] […]

      Ти управляєш плугом? Не оглядайся позад себе.[276] Ти народився для проповіді? Облиш усе житейське. А інакше навіть природний не годишся. Нехай усяк зна своє діло. Ти ж звіщай Царство […]

      Як мало сродних діячів! Відвертає їх лукавий світ, полонивши плотськими науками й книгами, що обіцяють славу й зиск […]

      Багато хто має гострий розум, та не навчивсь міркувати. Інші мають виховані тривалим навчанням почуття, та не мають невтомної охоти. Знайдеш і охочих, та зв’язаних житейськими печалями. Знайдеш і вільне серце, та без страху Божого. Усі ці засоби без природи мертві, але й природа без них беззбройна […]

      Зі згаданих чотирьох засобів найпотрібніший страх Божий. «Щасливий муж, який над мудрістю роздумує».[277] Але там-таки син Сираха каже: «Хто боїться Господа, це зробить, і хто держиться закону, осягне її».[278]

      Зрештою, треба мати й вільне серце, за його ж словами: «Хто зменшив діла, цей умудриться»[279] […] «Хто понижується серцем, роздумує про це».[280] А пониження серцем і ділом – це те саме.

      Афанасій. Хіба ж серце й діло означає одне й те саме?

      Лонгин. Невже ти й досі не знаєш, що серце є безодня думок, а думки – насіння й джерело діл? Понижене серце – це те серце, що не заросло терням житейських печалей і справ, а готове до пошуків Божої правди: «Вгамуйтесь та знайте».[281]

      Саме тому той, хто шукає її всією душею, буває убогий,

Скачать книгу