Сині етюди. Микола Хвильовий

Скачать книгу

Що? Так, скінчено…

      …Велике промислове місто, велике, але не величне: забуло слобожанське народження, забуло слобожанські полки…

      …А проте чудові легенди революції теж виростають тут.

      Нарешті коментарій і дієві особи:

      Автор і Читач

      Читач. Послухай, шановний авторе, де ж твоє авторське обличчя?

      Автор. Любий мій читачу, це ж Карків щоденник[25], і тільки зрідка проривався я.

      Читач. Ну, а хто ж ти, шановний авторе?

      Автор. Милий мій читачу, редактор Карк думає, що я – рагvenu.

      Читач став біля вікна і замислився.

      Автор. По-мойому, я виконав своє завдання. Га?

      Читач мовчав.

      У кімнату влетів запашний вітер.

      У далекій кузні співали молотки.

      За вікном стояв город у вечоровій задумі.

      А на горизонті відходило шосе в степову бур'янову безвість.

      КІТ У ЧОБОТЯХ

      І

      Отже, про глухе слово: Гапка – глухо, ми її не Гапка, а товариш Жучок. Це так, а то – глухо.

      А от гаптувати – це яскраво, бо гаптувати: вишивати золотом або сріблом.

      …А то буває гаптований захід, буває схід, це коли підводиться або лягає заграва.

      Гаптований – запашне слово, як буває лан у вересні або трави в сіновалах – трави, коли йде з них дух біляплавневої осоки.

      Гапка – це глухо. Ми її: товариш Жучок.

      І личить.

      …От вона:

      Це тип: «кіт у чоботях»? Знаєте малюнки за дитинства: «кіт у чоботях»? Він дуже комічний. Але він теплий і близький, як неньчина рука з синьою жилкою, як прозорий вечір у червінцях осени.

      «Кіт у чоботях» – це товариш Жучок. От.

      А тепер я питаю:

      – Відкіля вони вийшли – товариші Жучки? Скільки їх вийшло? Га?

      А пройшли вони з краю в край нашу запашну червінькову революцію. Пройшли товариші Жучки, «кіт у чоботях».

      …Ах, я знаю: це Жовтнева тайна. Відкіля вони вийшли – це Жовтнева тайна.

      !..Сьогодні в степах кінноти не чути, не бачу й «кота в чоботях».! Відкіля прийшов, туди й зник.

      …Зникли, розійшлись по шляхах, по кварталах, по глухих дорогах республіки.

      «Кіт у чоботях» – це муралі революції.

      І сьогодні, коли голубине небо, коли вітер стиха лоскоче мою скроню, в моїй душі васильковий сум.

      Так! Я хочу проспівати степову бур'янову пісню цим сіреньким муралям. Я дуже хочу, але —

      – Я не можу: треба, щоб була пісня пісень, треба, щоб був —

      – Гімн.

      Тому й васильковий сум: хіба я створю гімн «коту в чоботях», щоб понести цей гімн у глухі нетрі республіки? Хіба я створю гімн?

      От її одіж:

      – Блюза, спідничка[26], капелюшок, чоботи. Блюза колір «хакі», без ґудзиків, колір «хакі» – це ж зелений, а вся революція стукає, дзвенить,

Скачать книгу