що в цьому такого? – питає Ангела.
– Ти не помічаєш? Цифри не могли записати з першого разу, наче щось заважало їм. – позначаю я.
Ангела взяла сірники та підсвітила місце під своєю мапою. Там, де вказані координати, з'явилися дві цифри: 9 та 3. Я повторив ці дії зі своєю мапою, в мене з'явилися дві одиниці.
– Ти геній! – захоплено вигукнула Ангела.
– Роджер, 9, 3, 1, 1. – сказав я.
Він ввів їх знайдений код, але марно.
– Спробуй 1, 1, 9, 3. – Ангела.
– Знову не те. – Роджер.
– Ми не знаємо комбінацію… – констатує Ангела.
– Твій дідусь згадував хоча б про якусь точну дату у його житті? Значущу дату. – Роджер.
– Ні… Не знаю, я зараз не згадаю. Та і яке взагалі це може мати значення? – Ангела.
– Почекайте, мені здається, я знаю! Роджер, 1, 9, 3, 1. – я.
– Так, підходить! – Захопливо відповідає Роджер.
Код спрацював і нас зустріла ще одна кімната. Ми швидко закрили за собою двері.
– Як ти здогадався? – запитав мене Роджер.
– Я згадав, що дідусь колись розповідав мені про його знайомство з товаришем у 1931 році, і що він став для нього єдиним справжнім другом на все життя. Цю дату я й зіставив з цифрами на мапах. – я.
– Пощастило, що хоч якась дитина слухала свого старого. Інколи вони розповідають дійсно важливі та потрібні речі,– відповіла Мей.
– Гей, погляньте що тут є. Це не тільки другий вихід з будівлі, це ще й якась кімната з останніми розробками організації. – Роджер.
Ми огледілися. На стінах висіли автомати, яких не було навіть у охоронців. Якась невідома модель. На столах, у пилу, лежать незрозумілі записи. Я взяв один з папірців та дмухнув на нього, тепер слова стали чіткішими, більше того, я впізнав почерк мого дідуся: "День 232. Ми разом з Ферді розробляємо універсальний автомат. В основі – схема наших інженерів, які у роки війни створили для нашої армії кращий у світі автомат Томпсона. Головні деталі ми замінили на розсіювач променя, а також додали фокусувальник. Минулий досвід показав, що при великій кількості тіней, розсіювач допомагає швидше знищити їх, але швидко витрачає енергію. Також ми зробили спеціальний приціл, який підсвічує тінь, і тепер, якщо вночі ми втратили ліхтарик, завдяки цій розробці ми все одно зможемо зоріентуватися та вистежити тінь.
– Це не просто автомати. Це розробки, які велися у закритому місці, подалі від чужих очей, – сказав Роджер.
– Так, ми вже впевнилися в цьому, геній, – прокоментувала Мей.
– Чого ти постійно намагаєшся мене принизити перед усіма? – з легкою образою питає Роджер.
– В жодному разі, наш маленький геній. – з іронією відповідає Мей.
Вони розійшлися у різні сторони кімнати. Ангела підійшла до мене та сказала:
– Вони в стосунках? – Ангела.
– Я
