багатьох хвороб тварин.
Конкретні види патології розглянуто у певній послідовності: етіологія хвороби, її клінічний прояв, методи лікування і профілактика захворювань.
Етіологія – це вчення про причини та умови виникнення хвороб, тобто ті чинники, без яких хвороба виникнути не може. Причини хвороби бувають ендогенними, тобто внутрішніми (спадкові, пов’язані з вадами розвитку, порушенням діяльності ендокринної, нервової та імунної систем), та екзогенними, які обумовлені впливом фізичних, хімічних, біологічних і соціальних чинників (стресові фактори).
Як правило, в розвитку хвороб сільськогосподарських і свійських тварин основне значення мають умови годування, утримання та експлуатації. Досить часто вони визначають виникнення ендогенних причин, що призводять до хвороб. Уважають, що між ендогенними та екзогенними етіологічними чинниками є причинно-наслідковий зв’язок, тобто одне захворювання може стати причиною іншого. Отже, своєчасне виявлення, попередження причин і умов виникнення хвороби є запорукою її лікування і профілактики.
У розвитку кожної хвороби розрізняють декілька стадій: продромальну, клінічно виражену стадію (власне хвороба) і фінальну. Фінальна може виражатися в одужанні (повному і неповному), рецидиві хвороби і смерті. Смерть може бути природною і патологічною. Природна смерть обумовлена припиненням життя внаслідок зносу організму і згасання його функцій. Патологічна смерть буває насильницькою, пов’язаною із забоєм тварин, або викликаною певними хворобами.
Симптом є ознакою прояву хвороби і патологічного стану тварини. Він пов’язаний із розвитком в організмі функціональних і структурних змін. Сукупністю симптомів є клінічна картина хвороби. За клінічним проявом симптоми підрозділяються на загальні, властиві багатьом хворобам, типові (характерні для певної групи хвороб), патогномонічні, або специфічні (властиві конкретній хворобі). Симптоми можуть бути сприятливими і несприятливими, загрозливими і безнадійними. Сукупність симптомів, патогенетично пов’язаних між собою, називають синдромом. Знання симптомів і синдромів дуже важливе в діагностиці хвороб і визначенні стану хворої тварини з метою призначення лікування і розробки заходів профілактики.
Лікування є комплексом заходів, спрямованих на відновлення здоров’я і продуктивності тварин. Лікування може бути індивідуальним і груповим. Під час групового лікування за єдиною методикою лікувальній дії піддають багато тварин. Важливою умовою ефективності лікувальних заходів є своєчасне виявлення хворих, встановлення достовірного діагнозу з урахуванням знання етіології, механізму розвитку хвороби і дотримання науково обґрунтованих принципів терапії.
У всіх випадках лікування має бути комплексним. Призначають лікування у вигляді курсу, при проведенні якого враховують сумісність лікарських препаратів, видові, порідні, вікові, індивідуальні особливості й фізіологічний стан тварин. Основним завданням лікування є своєчасне усунення причини, зупинка розвитку патологічних процесів, підтримка і стимулювання захисних і відновлювальних механізмів. Ефективність лікування багато в чому залежить від умов годування, утримання та експлуатації тварин.
Профілактика – це комплекс організаційно-господарських і ветеринарних заходів, спрямованих на попередження хвороб, підвищення природної резистентності та імунної реактивності, збереження здоров’я і продуктивності тварин, отримання якісної та екологічно чистої продукції тваринництва. Профілактика може бути загальною і частковою. Загальна профілактика включає систему заходів, спрямованих на забезпечення тварин достатньою кількістю кормів і повноцінним раціоном, приміщеннями з необхідним мікрокліматом, належним доглядом, попередження впливу несприятливих факторів довкілля.
Конкретні заходи з метою попередження розвитку певних груп хвороб включає часткова профілактика. Основою профілактики є планове проведення диспансерних обстежень тварин, що дозволяє виявити розвиток хвороб на ранніх стадіях, швидко ліквідувати, попередити їх поширення і зберегти продуктивність тварин.
Важливим фактором для профілактики хвороб тварин є пропаганда ветеринарних знань серед тваринників і власників тварин, впровадження науки і передового досвіду в практичну ветеринарну медицину.
Глава 1
Гігієна утримання тварин
Гігієна води і поїння
Вода є найважливішою і неодмінною умовою нормального здоров’я і максимальної продуктивності тварин.
Встановлено, що при втраті твариною 10 % води у неї виникає слабкість, частішає серцебиття, знижується апетит, а також секреція залоз шлунково-кишкового тракту. Спостерігають також розлад нервової системи, сухість, іноді жовтяничність слизових оболонок. Втрата організмом понад 20 % води призводить до смерті. При загальному голодуванні тварини можуть прожити 30–40 днів, хоча при цьому втратять 50 % жирів, вуглеводів
