(кліщі, блохи, воші), хімічні подразники (медикаменти), мікрофлора, нераціональне годування, розлад травлення, хронічні захворювання.
Клінічні прояви. Запалення шкіри, що виникає при підвищеній її чутливості (алергії) до різних подразників і характеризується ураженням у першу чергу епідермісу. Екзема проявляється почервонінням, утворенням вузликів (папул), бульбашок (везикул), гнійничків (пустул), поверхні шкіри, яка мокне, з утворенням кірок (струпів) і лусочок, що супроводжується свербежем, розчухуванням, схудненням тварини.
Лікування. Передусім необхідно усунути подразник. Місцево застосовують цинкову, ксероформну мазі, мазі зі стероїдними гормонами, розчин піоктаніну і діамантового зеленого, всередину – фуросемід.
Профілактика. Усунення подразників, збалансоване годування.
Етіологія. Виникає в результаті дії низьких температур. Клінічні прояви. Зміна тканин унаслідок дії на них низької температури. У корів частіше відморожуються соски, у биків – верхівка мошонки, крайня плоть. Спочатку в зоні ураження у тварин спостерігаються збліднення тканин, втрата чутливості, що змінюється болем, деяке ущільнення, набряк шкіри (I ступінь). Сильніша дія холоду і вітру викликає утворення пухирів з рожево-червонястим вмістом, які можуть розкриватися (II ступінь). Потім шкіра стає безболісною, холодною, твердою, після відігрівання – синьо-фіолетовою, чорною, набряклою з відторгненням тканин, що омертвіли (III ступінь).
Лікування. Тварину доставляють у тепле приміщення і вживають заходів щодо відновлення циркуляції крові (обігрів лампою солюкс, загальний масаж, розтирання ураженого місця серветкою, змоченою у камфорному спирті, тепла ванна). Великій рогатій худобі дають тепле молоко, етиловий спирт, роблять ін’єкції кофеїну, камфорної олії та ін. Зону ураження обробляють йод-гліцерином, діамантовим зеленим, накладають вологу пов’язку з камфорним, іхтіоловим, борним спиртом. Пухирі проколюють голкою і до їх порожнин вводять розчини антибіотиків на розчині новокаїну.
Профілактика. Дотримання санітарно-технічних норм утримання.
Етіологія. Виникає внаслідок дії високих температур (термічні опіки), хімічних речовин (хімічні опіки), електричного струму і променевої енергії.
Клінічні прояви. Ураження при термічних опіках бувають 4 ступенів: I ступінь – ураження поверхневих шарів епідермісу, гіперемія, невеликий набряк шкіри; II ступінь – ураження усього епідермісу з утворенням пухирів, наповнених рідиною рожевого кольору; III ступінь – ураження усієї товщі шкіри, потових і сальних залоз, шкіра стає холодною, щільною; IV ступінь – обвуглювання тканин, які перетворюються на масу буро-чорного кольору. Якщо від опіку постраждало до 10 % поверхні тіла, то це опікова хвороба.
Лікування. Полягає в обробці місця тампонами, змоченими в розчинах дубильних і коагулювальних речовин (марганцевокислий калій, спиртовий розчин таніну, йод), мазями Вишневського,
