(эпіфізарні та ін.).
Основними симптомами перелому кістки є поява припухлості, деформації, порушення функцій, рухливості по всій довжині кістки, кісткова крепітація, біль. У великої рогатої худоби сприятливий прогноз спостерігається при переломах фаланг, кісток п’ястя і плесна, а також клубового і сідничного горбів. При повних переломах стегнової, великої гомілкової та плечової кісток тварин вибраковують.
Лікування. Допомога полягає у забезпеченні травмованій особині спокою, зупиненні кровотечі, накладенні пов’язки, що іммобілізує. При закритих переломах використовують пов’язку, що фіксує та іммобілізує (шинну або гіпсову), яка забезпечує нерухомість і спокій пошкодженого місця, усуває біль, запобігає розвитку шоку та інфекції. Шинну пов’язку накладають тимчасово (при невідкладній допомозі) або для тривалого лікування з використанням імпровізованих шин: з картону, фанери, дерев’яних дощечок, лозин, алюмінієвих і бляшаних смуг та дротяної сітки. Гіпсові (такі, що затвердівають) пов’язки бувають підкладковими і безпідкладковими, вікончастими, мостоподібними і глухими. Прогіпсований бинт, змочений у воді до зникнення бульбашок, що виділяються з нього, і трохи віджатий, накладають на нерухому кінцівку у вигляді спіральної пов’язки від низу до верху і назад (до 6–8 шарів) вище і нижче місця перелому. При відкритих переломах спочатку необхідно промити рану, обробити її спиртовим розчином йоду, порошків антисептиків і накласти захисну іммобілізуючу пов’язку. Головне при цьому – забезпечити відсмоктування з рани рідини та надійну антисептику. Захисна пов’язка, як і більшість інших, складається з внутрішньої частини (перев’язки) і зовнішньої (власне пов’язки), що утримує попередню, які не повинні зміщуватися на тілі тварини у спокої та русі, а рівномірно прилягати, не порушуючи крово- і лімфообіг. Перев’язувальний матеріал (марля, гігроскопічна вата та ін.) у формі серветок, бинтів використовують для накладення пов’язок різними способами, після чого накладають фіксуючу іммобілізуючу пов’язку, залишаючи «вікно» для обробки рани.
У молодих особин пов’язку міняють на 35 – 40-й день, а у старих – на 40 – 45-й день – у період відновлення опорної функції пошкодженої кінцівки. Після зміни пов’язки тварині призначають масаж (погладжування, розтирання, розминання, биття, вібрація), дозовані навантаження (проводки), до раціону вводять вітаміни С і D, мінеральні добавки.
Профілактика. Дотримання санітарно-технічних норм утримання тварин, збалансоване харчування.
Запалення сухожиль і сухожильних сумок зазвичай пов’язане з травмами, пораненнями, інфекційними захворюваннями. Серед симптомів виділяють потовщення травмованого місця, болючу припухлість, підвищення місцевої температури тіла, кульгавість. Основне лікування – спокій, у перші дні – пов’язки, що давлять, і холод, а при надмірній концентрації ексудату – проколи з метою випорожнення зі зрошуванням порожнини розчинами антисептиків та накладенням волого-висихаючих пов’язок із камфорним або 5 %-м іхтіоловим спиртом. У міру зменшення болючості
