через 2 тижні після першої). Молодняк до дворічного віку піддають дегельмінтизації через 3–4 тижні після вигону на пасовище, двократно з інтервалом у 10 днів проводять загальні заходи щодо ліквідації молюсків.
Етіологія. Трансмісивна хвороба тварин, що викликають паразити еритроцитів крові, – піроплазми. Життєвий цикл піроплазми протікає в організмах двох хазяїв – великої рогатої худоби і кліщів-переносників. Розмноження піроплазм в організмі тварин відбувається в крові шляхом простого ділення, а в організмі кліщів – в тканинах, гемолімфі та яйцях. У організмі тварин вони розмножуються спочатку у внутрішніх органах, а потім у периферійній крові.
Клінічні прояви. При спонтанному ураженні піроплазмозом інкубаційний період триває від 6 до 30 днів. Захворювання протікає найчастіше гостро, рідше хронічно. Упродовж першої доби температура тіла підвищується до 42 °C, тварини різко пригнічені. Слизові оболонки на початку хвороби анемічні, а на 3 – 4-й день захворювання жовтяничні. Тварини частіше лежать, припиняють приймати корм і воду, з очей з’являються виділення. Перистальтика кишечника ослаблена. У перший період захворювання сеча стає жовтуватою, потім набуває червонавого кольору, а на 3 – 4-й день хвороби забарвлення сечі стає темно-коричневим. Частішають пульс і дихання, настає кахексія. При несприятливому прогнозі і несвоєчасному лікуванні летальний кінець настає через 6–7 днів від початку захворювання.
Хронічний перебіг зазвичай спостерігають у тварин з підвищеною резистентністю, або у тварин, які раніше перехворіли. Іноді можливі рецидиви захворювання, що проявляються повторним підвищенням температури тіла, пригнобленням, кахексією, набряками.
Діагноз ставлять на підставі клінічних і лабораторних досліджень крові з урахуванням епізоотологічних даних, наявності кліщів – переносників захворювання, сезону поширення хвороби.
Лікування. Ін’єкції беренілу, азидину внутрішньом’язово або підшкірно. У важких випадках ін’єкцію повторюють. Також призначають діамидин. Тваринам забезпечують спокій, дієтичне харчування. Оскільки при цьому захворюванні в організмі тварин створюється дефіцит вітаміну В12 (ціанкобаламіну), необхідно вводити в корми або робити ін’єкції вітаміну В, а також серцевих препаратів, наприклад сульфокамфокаїну У важких випадках внутрішньовенно або підшкірно вводять гемодез.
Профілактика. Основне завдання при ліквідації та попередженні розвитку піроплазмозу полягає у проведенні комплексу профілактичних заходів, які включають хіміо-профілактику і боротьбу з кліщами-переносниками. Для цього тварин періодично обробляють репелентами і вводять береніл (азидин) через кожні 10 днів.
Етіологія. Хворобу викликають саркоптоїдні кліщі, які паразитують на шкірі тварин (мал. 3).
Кліщі паразитують на поверхні шкіри, тому їх називають надшкірними. Вони живляться клітинним
