хлорофосу впродовж пасовищного періоду 1 раз на 10 днів.
Етіологія. Ендопаразитарна хвороба, яку викликають демодекозні кліщі (мал. 2), що паразитують у сальних залозах і волосяних цибулинах.
Кліщі живуть колоніями. У кожній колонії знаходиться декілька тисяч кліщів, а таких колоній на тілі тварини може бути до 4 тис. Самиці відкладають яйця, а через 5–6 днів з яйця виходить личинка, яка впродовж 6–8 днів перетворюється на протонімфу, через 5–6 днів – в телеонімфу, а за 8 – 10 днів – в імаго. Увесь цикл розвитку триває 25–30 днів.
Останніми роками захворювання набуває усе більш масового характеру. Заражається в основному велика рогата худоба і собаки. Хворіє також людина. Описані випадки захворювання свиней на демодекоз. Джерелом зараження є хворі тварини. Захворювання передається через предмети догляду.
Клінічні прояви. Осередки ураження локалізуються в ділянці голови, шиї, лопаток, грудної клітини і спини. Це виступи округлої форми до 10 мм у діаметрі. На поверхні виступу виділяється рідина. При натисканні витікає воскоподібний вміст сірувато-білого кольору. Характерною особливістю демодекозу є відсутність свербіння.
Діагноз ставлять комплексно на підставі клінічних симптомів і мікроскопічного дослідження вмісту виступів. До їх вмісту додають подвійний об’єм 10 %-го їдкого лугу і переглядають під лупою або мікроскопом на наявність кліщів.
Лікування. Емульсія дикрезилу, розчин хлорофосу. Тварин обробляють 5–6 разів з інтервалом у 3–4 дні. Можна застосовувати івермектин підшкірно.
Профілактика. Регулярно здійснюють огляд тварин. Хворих особин ізолюють від здорових і піддають лікуванню, тих, яких підозрюють у зараженні, обробляють акарицидами. Приміщення очищують від гною і дезінфікують.
Етіологія. Хворобу викликає трематода дикроцелія, яка паразитує у жовчних протоках, печінці і жовчному міхурі. Хвороба небезпечна для людини.
Збудник – дрібна, тонка, ланцетоподібної форми трематода чорного відтінку. Розвивається від яйця до інвазійної личинки за участі проміжних (сухопутні молюски) і додаткових (мурашки) хазяїв за 3,5–4,5 місяці. Формування статевозрілих дикроцелій завершується через 1,5–2 місяці у жовчних протоках хазяїна. Паразитування триває роками.
Клінічні прояви. Заражаються тварини на пасовищі, проковтуючи з травою інвазованих мурашок.
Захворювання, як правило, протікає безсимптомно, але може проявлятися у прогресуючому виснаженні і навіть загибелі. Прижиттєвий діагноз ставлять на підставі дослідження фекалій.
Лікування. Застосовують антигельмінтики, наприклад гексихол із комбікорму. Слабких і виснажених особин лікують індивідуально.
Профілактика. Дегельмінтизація в листопаді – грудні сприяє запобіганню розвитку дикроцеліозу
