диктиокаульозу секундарною інфекцією (бронхопневмонія) разом з антигельмінтиками призначають антибіотики, сульфаніламіди та інші засоби.
Профілактика. Полягає у вибірковому гельмінтолар-воскопічному обстеженні поголів’я господарств, неблагополучних щодо диктиокаульозу. При виявленні заражених тварин проводять дегельмінтизацію тими самими антигельмінтиками, які застосовують для лікування усього поголів’я.
Етіологія. Хвороба виникає внаслідок паразитування у внутрішніх органах м’ясоїдних личинок цестоди ехінококу. Збудник – ларвальний (личинковий) ехінокок – являє собою однокамерний пухир, наповнений рідиною й оточений двошаровою оболонкою, зростання якого триває роками і який досягає значних розмірів (до 5 – 10 см у діаметрі). Статевозріла форма цестоди паразитує в тонкому відділі кишечника собак та інших м’ясоїдних.
Основне джерело інвазії для сільськогосподарських тварин – собаки. Яйця виходять до зовнішнього середовища з останнім члеником у фекаліях собак. Зараження відбувається при заковтуванні їх з кормом і водою. Найбільше зараження спостерігається у дорослого поголів’я.
Клінічні прояви. Одне з найпоширеніших хронічних захворювань великої рогатої худоби, овець, свиней та інших ссавців, а також людини. Початкова стадія протікає субклінічно, надалі може проявлятися різноманітно, залежно від локалізації, кількості пухирів і давності інвазії. У більшості випадків настає виснаження, зниження продуктивності. Смерть настає від кахексії (загальне виснаження організму).
Діагноз ставлять на підставі патологоанатомічного розтину – при виявленні ехінококових пухирів у легенях, печінці, іноді в серці, селезінці, нирках.
Лікування. Не розроблено.
Профілактика. Недопущення собак до тваринницького приміщення, місця зберігання кормів, на вигульні майданчики і пасовища; скорочення чисельності собак та недопущення поїдання ними органів тварин, уражених личинками цестод; дегельмінтизація собак будь-якими антигельмінтними засобами широкого спектру дії.
Етіологія. Збудником є найпростіші з підкласу Кокцидії родини Еймерії, які мешкають в епітеліальних клітках кишечника, печінки і нирок хазяїна.
Еймеріоз великої рогатої худоби – це досить поширена хвороба, яку викликають близько 10 видів еймерій, що відрізняються за формою, розміром, кольором та іншими ознаками, найчастіше в теплі роки з підвищеною вологістю. Джерелом зараження є годівниці, підстилки, інвазовані тварини. Інкубаційний період еймеріоза великої рогатої худоби триває від 1 до 3 тижнів.
Клінічні прояви. Хворіють переважно телята від 1 місяця до 2 років. Дорослі тварини є паразитоносіями. У зв’язку з концентрацією поголів’я на обмеженій території захворювання набуває масового характеру. У телят хвороба протікає гостро, але може носити підгострий
