кровопаразитарних хвороб.
Лікування. Призначають антибіотики (окситетрациклін, тетрациклін), делагіл, сульфапіридазин-натрій. Тварин оберігають від теплового і сонячного ударів, дають їм корм, що легко засвоюється, воду в достатній кількості, а також сіль і препарати мікроелементів (сірчанокислу магнезію, кислу мідь, хлористий кобальт), вітамін В.
Профілактика. Полягає у боротьбі з механічними переносниками збудника, попередженні механічного перезараження при різних хірургічних операціях.
Етіологія. Хвороба жуйних тварин, яку викликає тонка нематода Гемонхі, що паразитує у сичузі.
Клінічні прояви. Хворобу переважно реєструють у молодняку. Найбільша захворюваність і падіж спостерігаються навесні та восени в роки з великою кількістю опадів, оскільки личинки стійкі до висихання і заморожування, здатні до міграції по траві і вглиб ґрунту по коренях. Зараження відбувається на пасовищі шляхом заковтування личинок з травою і водою з калюж і канав. У організмі тварини нематоди стають статевозрілими через 17–20 діб.
У великої рогатої худоби при інтенсивній інвазії спостерігається втрата апетиту і ваги, блідість слизових оболонок, слабкість, можлива поява набряків підшкірної клітковини.
Діагноз ставлять на підставі клініко-епізоотологічних даних, ларвоскопічного дослідження фекалій (ідентифікація личинок), при виявленні нематод.
Лікування. Застосовують фенотіазин ветеринарний в суміші з концентрованими кормами (зерно, макуха), у болюсах з борошна або у формі водної суспензії з борошняним відваром, крохмалем перед ранковим годуванням.
Профілактика. Дегельмінтизація великої рогатої худоби від гемонхозу: навесні, перед вигоном на пасовище, – усе доросле поголів’я і молодняк, який випасався минулого року, влітку – телят поточного року народження (після від’єму), восени – усіх тварин при постановці на утримання в стійлі. Застосовуються ті ж протигельмінтні препарати, що й при лікуванні.
Етіологія. Збудниками хвороби є личинки підшкірних оводів спинномозковика і стравохідника. Окрилені комахи в довжину досягають 13–15 мм. Розвиток збудника відбувається з повним метаморфозом. У розвитку беруть участь наступні стадії: яйце, три стадії личинок, лялечка та імаго (мал. 1).
Перший виліт оводів починається у травні – червні, тільки у спекотні сонячні дні. Самиця спинномозковика відкладає яйця на шерсть у верхніх частинах кінцівок, на живіт, вим’я і боки, а стравохідника – в ділянці путового суглоба. Через 4–7 і більше днів у них дозріває личинка I стадії. Личинки стравохідника мігрують в ділянку глотки і стравоходу, а личинка спинномозковика – до спинномозкового каналу, де вони перебувають до 6 місяців. Після цього вони мігрують
