– хворі тварини, які виділяють вірус зі слиною і передають його через укус. У слині вірус зберігається 8 – 10 діб. Вірус із місця укусу поширюється по нервових стволах до головного і спинного мозку, уражає нервові клітини, що й зумовлює прояв симптомів хвороби. Від моменту зараження до появи ознак хвороби може пройти декілька діб, а іноді і декілька місяців. У середньому ознаки проявляються через 3–6 тижнів.
Клінічні прояви. У великої рогатої худоби частіше спостерігається тиха форма, що виражається в хрипкому муканні, слинотечі, хиткості ходи, погіршенні апетиту, паралічах кінцівок. При буйній формі виражена особлива агресивність (відносно собак), хворі рвуться з прив’язі, кидаються на стіни, риють землю копитами, хрипко ревуть. Діагноз «сказ» ставлять на підставі характерних епізоотологічних (поширення захворювання) і клінічних ознак хвороби, а також при його підтвердженні результатами лабораторного дослідження трупа.
Лікування. Неефективне. Хвору тварину слід ізолювати і викликати ветеринарного лікаря.
Профілактика. Ґрунтується на вакцинації тварин і знищенні бродячих собак. Тварин, які покусали людей, ізолюють та утримують під наглядом 30 діб.
Етіологія. Захворювання викликають грибки трихофітони, які мають значну стійкість до дії тепла і дезінфікуючих речовин. Вони довго зберігаються у зовнішньому середовищі: на підстилці, у ґрунті, на дерев’яних предметах.
Носіями патогенних грибків є миші, щури та інші гризуни. Джерело інфекції – хворі тварини і ті, що перехворіли, які обсіменяють приміщення та інвентар. Несприятливі погодні умови, особливо в осінньо-зимовий період, та поверхневі ушкодження шкіри сприяють прояву стригучого лишаю.
Клінічні прояви. Контагіозне грибкове захворювання, що характеризується утворенням на шкірі округлих, різко обмежених облисілих ділянок з обламаним волоссям, покритих кірками і лусочками. Хворіє також людина. Інкубаційний період триває від 1 тижня до 1 місяця. Захворювання протікає хронічно і виражається в появі на шкірі невеликих безволосих плям округлої форми, покритих лусочками і кірками азбестово-сірого кольору. Переважно вражає шкіру навколо очей, на носі та вухах, поширюючись на усю шкіру голови, шиї і кінцівок.
Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак і при ультрафіолетовому опроміненні уражених місць, при мікроскопічному дослідженні зішкрібів шкіри, яке проводять у ветеринарній лабораторії.
Лікування. Уражені місця обробляють фунгіцидними засобами. З лікувальною і профілактичною метою використовують високоефективні, надійні та малотоксичні живі та інактивовані вакцини в дозах, які в 2 рази перевищують профілактичні.
Профілактика. Проводиться вакцинація, санітарно-гігієнічні заходи в приміщенні та на вулиці.
Етіологія. Збудник захворювання – мікобактерія, високостійка до дії дезінфікуючих речовин. Наприклад,
