особливості інфекційних захворювань:
– передаються іншим тваринам,
– мають певну стадію розвитку,
– викликають специфічну реакцію організму (утворення антитіл) і, як правило, вироблення імунітету після перенесення захворювання.
Інфекційні захворювання небезпечні також для людини. Тому необхідно проводити профілактичні заходи, як, наприклад, карантин нових тварин, яких завозять, контроль якості кормів і води, ізолювання хворих тварин, проведення дезінфекції (знезараження), дератизації (боротьба з гризунами) і дезінсекції (боротьба з комахами) приміщень, а також обов’язкова вакцинація здорових особин. При лікуванні великої рогатої худоби від інфекційних хвороб у більшості випадків призначають різні лікарські засоби. Строки забою тварин і вживання молока після використання різні і складають від 24 год. до 1 місяця, що вказано в інструкції з використання препарату.
Етіологія. Захворювання викликає променистий грибок – актиноміцет, який мешкає в ґрунті, на грубих і концентрованих кормах. Мікроби проникають у тканини, викликаючи їх ураження, при поїданні кормів через пошкоджену слизову оболонку ротової порожнини, через пошкоджену шкіру, соски вимені, кастраційні рани, верхні дихальні шляхи, при прорізуванні зубів у молодняку.
Клінічні прояви. Хронічна інфекційна хвороба, що характеризується утворенням пухлин (гранулем) у різних органах, найчастіше в ділянці нижньої щелепи. У великої рогатої худоби уражаються кістки і тканини нижньої щелепи, лімфатичні вузли, молочні залози (при зараженні через соски вимені). У ділянці міжщелепного простору виникає щільна пухлина, яка спочатку збільшується в розмірі, потім розм’якшується, і шкіра при цьому розривається. З одного або декількох свищів, які утворилися, витікає жовтуватий сметаноподібний гній, що містить жовтувато-сірі крупинки розміром з просяне зерно. Потім гній стає кров’яним з домішками фрагментів мертвої тканини. Пухлини в ділянці глотки й гортані утруднюють ковтання, а іноді й дихання. Температура тіла хворих спочатку нормальна, але надалі, коли хвороба ускладнюється дією інших мікробів, підвищується. Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак і результатів лабораторних досліджень гною.
Лікування. У місце пухлини вводять антибіотики пеніцилін або окситетрациклін. Ті самі антибіотики вводять у здорові тканини навколо пухлини. Не допускають травмування слизових оболонок ротової порожнини. Пошкоджені ділянки обробляють дезінфекційними розчинами. Перед годуванням грубі колючі корми слід запарювати. Без лікування тварини видужують рідко.
Профілактика. Збудник гине при нагріванні до 70–80 °C протягом 5 хв, у 3 %-ому розчині формальдегіду – впродовж 5–7 хв. Низька температура сприяє виживанню актиноміцет протягом 1–2 років.
Етіологія. Гостра вірусна хвороба великої рогатої худоби та інших сільськогосподарських тварин, хутрових звірів, кішок, собак і гризунів (щурів, мишей), яка вражає
