яке триває до 1–2 років. Кількість носіїв лептоспірозу на неблагополучній щодо цього захворювання фермі серед великої рогатої худоби може становити 1–5 %, рідше – 10–20 %. Лептоспіроз необхідно диференціювати від бруцельозу, кампілобактеріозу, трихомонозу, сальмонельозу та інших хвороб.
Лікування. Застосовують антибіотик стрептоміцин, який уводять внутрішньом’язово.
Профілактика. Полягає у карантуванні новоприбулих тварин, проведенні дератизаційних заходів, плановому обстеженні поголів’я. Хворих тварин ізолюють і лікують, решту поголів’я лікують. У неблагополучних господарствах тваринам уводять полівалентну вакцину проти лептоспірозу.
Етіологія. Хвороба, що характеризується ураженням нервової системи, септичними явищами, абортами і маститами. Летальність становить від 47 до 100 %. Збудником є невелика бактерія – лістерія, яка є стійкою в зовнішньому середовищі, тривало зберігається в ґрунті, воді, на рослинах. Загальновживані дезінфікуючі засоби швидко її дезактивують. Джерело збудника – хворі тварини і ті, що перехворіли, які виділяють збудника у зовнішнє середовище з сечею, калом, молоком, виділеннями з носової порожнини, очей, статевих органів, а також тварини – носії лістерії. У природі резервуаром лістерії є гризуни й деякі види диких тварин. Зараження відбувається аліментарним, аерогенним шляхом, через пошкоджену шкіру і слизові оболонки статевих органів. Інкубаційний період лістеріозу становить 7 – 30 днів. Хвороба протікає гостро, підгостро і хронічно. Відрізняється від інших заразних хвороб різноманіттям форм.
Клінічні прояви. Форми: нервова, септична, генітальна, атипова, безсимптомна. При нервовій формі у великої рогатої худоби з’являється пригноблення, відмова від корму, іноді підвищення температури тіла, світлобоязнь, сльозотеча, втрата апетиту, проноси, судоми, коматозний стан. Тривалість перебігу даної форми хвороби – 7 – 14 днів, у більшості випадків тварини гинуть. Генітальна форма проявляється абортами у другій половині вагітності, затриманням посліду, ендометритами, маститами. Атипова форма з явищами лихоманки, пневмонії і гастроентериту зустрічається рідко. Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак і лабораторного дослідження уражених органів трупа.
Лікування. Переважно малоефективне, іноді на початку захворювання призначають антибіотики тетрациклінового ряду, наприклад хлортетрациклін, окситетрациклін або тетрациклін до одужання і 3 дні після.
Профілактика. Необхідно вживати заходів з метою недопущення занесення збудника до господарства, дератизаційні заходи, контроль за якістю кормів (особливо силосу). При виявленні в господарстві хворих на лістеріоз запроваджують обмеження на ввезення або вивезення тварин. Тварин, які мають ознаки ураження нервової системи, направляють на забій. Решту тварин вакцинують або дають антибіотики в терапевтичних дозах 1–2 рази на день упродовж 1 тижня.
