прямокутної, Г- і П-образної форми. У стайнях для коней частіше застосовують дворядне розміщення стійл і денників, об’єднаних загальним кормо-гнойовим проходом по середній лінії стайні завширшки 2,6 м (для робочих коней) і 3 м (для племінних коней).
При будівництві стайні необхідно дотримуватися визначеної висоти і кубатури приміщення. Висота від підлоги до конструкцій стельового покриття, що виступають, на племінних фермах – 3 м, в манежі – 4,5 м; у приміщеннях для групового утримання коней на глибокій підстилці – 3,3 м. Внутрішня поверхня стін і стель приміщень має бути гладкою, пофарбованою у світлі тони і такою, що дозволить проводити дезінфекцію.
Для профілактики ревматичного запалення копит перед автопоїлкою має бути вентиль для перекриття води розпаленим тваринам. Повітря має надходити через припливний канал, розташований під стелею, від стіни до кормо-гнойового проходу, щоб холодне повітря не поступало на розпаленого коня. Чергова і збруйна кімнати повинні опалюватися (суміжні); біля кожного приміщення має бути конов’язь.
Існують норми площі і кількості тварин, відповідно до яких коней розміщують у стайнях (табл. 4).
Для дорослих коней температура повітря у приміщеннях допускається 4–6 °C, для молодняку – 6 – 10 °C. Відносна вологість – до 85 %. Повітрообмін на 1 ц маси взимку 50 м3/год., влітку – 100, в перехідний період – 70 м3/год. Швидкість руху повітря взимку – до 0,3 м/с, влітку – до 1, в перехідний період – до 0,5 м/с.
Гігієна утримання свійської птиці
Виходячи з умов, епізоотичних і кліматичних ситуацій, застосовують наступні системи утримання птиці: кліткова, підлогова і табірна.
При будівництві курників необхідно брати до уваги вік птиці, кліматичні особливості району.
Утримання курей. Якщо птицю утримують на глибокій підстилці, то це вимагає попередньої підготовки підлог курників. Спочатку на утрамбовану підлогу насипають вапно з розрахунку 0,5–1 кг/м2 підлоги, потім кладуть підстилку шаром 6–8 см, яку періодично освіжають залежно від необхідності, доводячи її товщину до кінця утримання до 25–30 см Річна потреба у підстилковому матеріалі 8 – 10 кг (для курчат – 2–3 кг) на 1 голову, як підстилку використовують солом’яну різку, тирсу, полову, але краще торф, оскільки разом з високою вологоємкістю торф’яна підстилка поглинає аміак в 7 разів, а вуглекислоту – в 6 разів краще, ніж інший підстилковий матеріал.
При зміні кожної партії птиці глибоку підстилку видаляють і проводять ретельне механічне очищення, дезінфекцію і дератизацію приміщення.
Сідала, зазвичай поєднані з коробами для посліду, – це планки, які закривають короб згори. Фронт сідала для курей – 12–15 см, розрив між ними – 25–30 см. Послід через проміжки між планками поступає в короб, звідки його щодня видаляють. Годівниці і поїлки розташовують над коробом для посліду.
