пологах, а також із сечею. Зараження відбувається через слизові оболонки травного тракту з кормом і водою, кон’юнктиву, слизові оболонки дихальних шляхів, піхви і шкіру. Людина може заразитися від хворих тварин. Інкубаційний період хвороби становить 2–3 тижні і більше. Бруцельоз протікає хронічно і в більшості випадків безсимптомно. Основна ознака захворювання у самиць – аборт і затримання посліду, а у самців – запалення яєчок. У корів аборт настає на 7 – 8-му місяці вагітності. У стаді абортує більше половини корів і нетелей.
Клінічні прояви. Діагноз ставлять на підставі результатів клінічного, серологічного, алергічного і бактеріологічного досліджень абортованого плоду або його шлунка, шматочків печінки і селезінки, а також молока і крові у ветеринарній лабораторії. При постановці діагнозу необхідно виключити кампілобактеріоз, трихомоноз, лептоспіроз, сальмонельоз, незаразні хвороби з симптомами аборту.
Лікування. Хворих тварин ізолюють і лікують, інших особин і корів-матерів щеплять. Для лікування використовують гіперімунну сироватку, неспецифічний глобулін, сироватку реконвалесцентів і одночасно з цим антибіотики, сульфаніламіди й нітрофуранові препарати. Обов’язковим є карантин.
Профілактика. Дотримання загальних ветеринарно-санітарних і технологічних заходів щодо утримання поголів’я, а також профілактичної вакцинації телят, оскільки тварини, що перехворіли, несприйнятливі до повторного зараження, а телята, які народилися від імунних корів, отримують антитіла з молозивом. Тому вакцинація є ефективнішою в період згасання материнських антитіл (через 5–7 днів після пологів). Стадо необхідно комплектувати тваринами, яких перевірили на бруцельоз. Про всі випадки абортів необхідно повідомляти ветеринарного лікаря.
Етіологія. Збудником є споротвірний анаеробний мікроб клостридія, який є дуже стійким до дезінфекційних засобів. Наприклад, 3 %-й розчин формальдегіду вбиває його через 10 хв, а пряме сонячне світло – через 24 год. У споровій формі збудник може зберігатися в ґрунті до 35 років і більше.
Джерело збудника інфекції – хворі тварини, в трупах яких утворюються спори, що інфікують довкілля. Зараження тварин відбувається з кормом і водою через пошкоджену шкіру. Сезонне захворювання, яке виникає в літньо-осінній період.
Клінічні прояви. Гостра інфекційна хвороба, що характеризується утворенням у ділянках тіла, багатих на м’язи, пухлин, і швидкою смертю. Хворіє велика рогата худоба віком від 3 місяців до 4 років, оскільки молодняк набуває пасивного імунітету з молоком матері, а тварини віком старше 4 років несприйнятливі завдяки спонтанно набутому імунітету.
Інкубаційний період хвороби становить 1–5 діб. У хворих особин температура тіла підвищується до 41 °C, утворюються припухлості – спочатку гарячі і болючі, потім холодні й безболісні, згодом розвивається кульгавість. Хворі особини гинуть упродовж декількох годин.
Діагноз
