група підтримки і разом ми впораємось.
Я побачила як по її кам’яному обличчю скотилась сльоза.
– Ти гадаєш дитина від нього? – запитала вона, показуючи головою у бік свого нового залицяльника. – Ми знайомі всього місяць.
– То що заважає тобі сходити до батька майбутньої дитини? – не здивувалась я її заяві.
– Гадаю, він буде просто на сьомому небі від щастя! – уїдливо сказала Ірка. – Враховуючи те, що у нього своїх спиногризів достатньо. Хоча, найщасливішою у цьому випадку буде його дружина – «я була коханкою вашого чоловіка і тепер ви маєте прийняти мене до себе з малим байстрюком». Вийде справжня шведська родина.
Я уважно слухала вибухи її гніву і по-своєму жаліла її. Та чи не сама вона винна у тому, що трапилось?
– Чому ж тоді ви не користувалися контрацептивами? – запитала я.
– Йому, бачите, не подобалися відчуття у презервативі! А я весь час забувала про пігулки…
– Тоді скажи своєму, до речі як його звати?…
– Мовзар.
– Мовзару, що це від нього дитина. Чоловіки все одно не тямлять у термінах вагітності. Він здається солідним чоловіком.
– Так. – підтвердила подруга. – У нього своя фірма, є будинок в Києві… Але якби ти знала який він жмикрут! Я хотіла сьогодні ввечері порвати з ним.
– Ти сама знаєш як буде краще. Але завжди пам’ятай, що я поруч і в будь-якому випадку готова прийти тобі на допомогу.
– Як Чіп та Дейл? – усміхнулась вона.
– Скоріше як Гаєчка. – відповіла я, посміхаючись.
Її очі знову засяяли.
РОЗДІЛ 2
Мене нещадно вирвав з обіймів Морфея телефонний дзвінок. Голова була важкою (що не дивно, зважаючи на вчорашній вечір) і я навіть не змогла відкрити очі, щоб поглянути хто телефонує.
– Улльо. – сонно протягнула я.
Скоріше за все це одна з моїх товаришок по чарці бажає поцікавитись самопочуттям вчорашньої іменинниці.
– Вікторія, доброго ранку! – несподівано пролунав чоловічий голос. – Ти досі спиш?
– Завдяки вашому дзвінку вже прокинулась. – незадоволено відповіла я, не впізнаючи невидимого співрозмовника.
– Не думав, що виконуватиму роль будильника. – жартівливо сказав він і додав. – Тоді швидко підіймайся і приводь себе до ладу.
– А це взагалі хто? – нарешті здогадалась запитати я.
– Невже ти вже встигла забути чоловіка, який вчора так сумлінно виконував роль твого кавалера?
– Богдан? – одразу ж прокинулась я. – Звідки у тебе мій номер?
Я точно пам’ятала, що вчора ми спокійно розійшлися, не обмінявшись із ним контактами. Хоч я й хотіла з ним зустрітися ще раз, але не наважилась виступити ініціатором продовження нашого тимчасового знайомства.
– У наш час знайти номер необхідної тобі людини не так і важко. – загадково промовив він.
Я вирішила детально
