були землі карпатських хорватів і північно-західні окраїни тиверських земель, а також почасти землі уличів і тиверців у Нижній Наддністрянщині та в Нижньому Подунав’ї.
Назва «Галичина» походить від назви міста Галич – столиці Галицько-Волинського князівства. Назву міста пов’язують і з українським словом галка, адже саме цей птах був зображений на його гербі, і з грецьким словом гальс («сіль»). Дехто з дослідників вважає можливим походження назви від польського слова гала («гора»), інші виводять її від слов’янського галиця («змія»).
У XII ст. Галицько-Волинське князівство досягло найбільшого розквіту, було сильним конкурентом Київській Русі й могутнім щитом проти Польщі та Угорщини. За Ярослава Осмомисла територія князівства простягалася від Сяну до Пруту і Дністра.
Однак уже на початку XIII ст. через князівські усобиці Галичина втратила могутність, потрапила в залежність від Угорщини, а з 1387 р. – від Польщі. Унаслідок цього галицькі землі надовго були відірвані від інших українських територій, перебували під владою Польщі як Руське воєводство.
…після першого поділу Польщі 1772 р. Галичина відійшла до Австрії, а з 1867 р. – до Австро-Угорщині? З розпадом останньої було створено Західно-Українську Народну Республіку, що 1919 р. возз’єдналася з Українською Народною Республікою. Унаслідок українсько-польської війни Східна Галичина увійшла до складу Польщі під назвою Східна Малопольща.
Нині на території колишньої Галичини (по суті – Східної Галичини) існують Львівська, Івано-Франківська та більшість районів Тернопільської області.
Підкарпатська Русь (Підкарпатська Україна, Угорська Русь) – регіон України, що нині охоплює Закарпатську область. Його історія пов’язана з різними археологічними культурами (Іпотешт-Кіндешт- Чурел, Празькою, Луки-Райківецькою), різними східнослов’янськими племенами (хорватами, частково уличами і тиверцями). Ці землі протягом століть були певною мірою відірвані від решти українських земель. У XII ст. Підкарпатська Русь була підкорена Угорщиною і возз’єдналася з Україною лише 1940 р.
Буковина – регіон України, що формувався на «стику» різних земель, держав і народів і був тривалий час відірваним від України. У XII ст. Буковина ввійшла до складу Галицького (згодом – Галицько-Волинського) князівства, у XIV ст. була підкорена Угорщиною, а 1359 р. відійшла до Молдавського князівства, згодом – до Румунії.
Назва «Буковина» вперше з’явилася в грамотах молдавських господарів у XIV ст. і пов’язана з природною особливістю краю – безліччю букових лісів.
Нині територія Буковини входить до складу України (Північна Буковина – Чернівецька область) і Румунії (Південна Буковина – область Румунії Сучава).
На Буковині тривалий час жили слов’яни. У XV ст. на її території з’явилися євреї –
