style="font-size:15px;"> – Якийсь організатор чи то від «Свободи», чи від «Батьківщини», хєр його знає. Бардак повний! Але, як бачиш, народ не готовий таке слухати.
– Та бачу.
До ранку ми тоді достояли. Люду більше не стало. Кілька разів була загроза штурму, народ гуртувався, але штурму не було. Десь о сьомій, коли вже сонечко гарно піднялося з-за даху Національної філармонії, я поїхав додому. Розбудив Андрійка, нагодував його сніданком і відвіз до дитячого садочка. І тільки із вранішніх новин довідався, що десь близько восьмої таки стався штурм. Хлопці зі «Свободи» були на вістрі атаки й навіть розпилювали сльозогінний газ. Декількох заарештували. Сходи зачистили.
– І що тепер? – зловтішно всміхається дружина, спостерігаючи, як я повільно і зосереджено ціджу недопите дитяче какао, вслухаючись у вранішні новини на 5-му каналі.
Я мовчу.
Пісня перша
Мурка. Груди № 6
Під час вступу музиканти виходять на сцену і займають місця поруч зі своїми інструментами: барабани, бас-гітара, гітара-бандура й акордеон. Суворо дивляться в зал.
Орест Лютий за лаштунками, знявши капелюх, проказує коротку молитву: «Господи, помилуй мене грішного. Пробач мені лайку, пробач гріх лицедійства. Не заради себе стараємось, а заради України єдиної, соборної, неподільної. Во славу Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь». Хреститься.
Як тільки вступ закінчується, музиканти беруть до рук інструменти. На мотив славнозвісної «Мурки» лунають вступні акорди бандури та чотири такти перегри. На сцені стрімко з’являється Орест Лютий.
Прибули в Одесу батяри зі Львова.
В бенді були хлопці та дівки.
Трохи мандрували, трохи випивали,
Співали повстанськії пісні.
В бенді була ляля – звали її Галя,
Схожою на Мерилін була.
Всі одеські кралі заздрили тій Галі,
Шостий розмір грудей-бо мала…
ПРИСПІВ.
Ех, Галю – ти моя Галочко,
Ех, Галю – ти моя лялечко,
Ех, Галю, Галино з Винників,
Пробач негідників.
Виступали в клубах, грали по весіллях,
Адже і в Одесі люди є!
Русофіли кляті взяли нас на хаті.
То були агенти ФСБ.
Тупо бикували, тубу поламали,
Кажуть, що «прієхалі ви зря!»
Толік, мій напарник – гарний був ударник,
Взяв та і ударив главаря!
Зав’язалась драка, кровію умилась
Вся ота кацапськая братва.
Лютував наш Толік, тільки от недолік —
Хтось та і узяв набрав «нуль-два».
ПРИСПІВ.
Дві доби в мусарні – каша і параша,
Весь отой зросійщений базар.
Вийшли ми надвечір люті і голодні
І зайшли в найближчий тіпу бар.
Бар був – караоке,
Тупо там співала вся місцева бидло-гопота.
Тільки що за диво: бачим, з мікрофоном
Залом ходить Галя молода.
Чмо
