те, що бачила.
– Шість доларів готівкою, фото пари літніх людей, можливо, дідуся й бабусі. Стривайте. – Рукавички були задовгі для її пальців, тому їй важко було копирсатися в гаманці. Вілл терпляче чекав, коли вона витягне фотографію. – Це Емма?
Він порівняв знімок із правами, які знайшов у обох сумочках. На фотографії з гаманця Емма була більш задоволеною, широко всміхалася.
– Це вона.
Фейт глянула на них обох і кивнула на знак згоди.
– На вигляд їй менше, ніж сімнадцять років.
– Адам був небайдужий до Емми, а не до Кайли. То чому Кайла мертва?
Фейт поклала знімок назад у гаманець і вкинула обидва у пластиковий пакет для доказів.
– Може, вона заважала.
Вілл кивнув, хоча брутальність убивства зі зґвалтуванням наводила його на думку, що дівчина не просто заважала.
– Дізнаємося більше, коли Піт зробить розтин. Батьки хочуть побачити тіло?
– Батьки ще навіть не знають. – Вілл розтулив було рота, щоб спитати, чому, чорт забирай, не знають, та вона його випередила: – Директор школи сказав Лео, що Александери на три тижні подалися у відпустку до Нової Зеландії та Австралії. На випадок непередбачуваних обставин залишили номери готелів. Лео зв’язався з менеджером у «Мерк’юр Данідін». Той пообіцяв, що поговорить із батьками, щойно вони повернуться з екскурсії, хоча невідомо, коли це буде. Різниця у часі вісімнадцять годин, тож у них уже завтрашній ранок. Я відправила патрульну машину до їхнього будинку на Пейсез-Феррі, – додала Фейт. – Удома нікого не було.
– Вони не могли залишити дочку саму на три тижні.
– Їй було сімнадцять років. Досить доросла, щоб самій про себе подбати. – Обличчя Фейт залилося рум’янцем, бо вона усвідомила, що насправді сталося протилежне.
– Ебіґейл Кампано розповіла вам щось цінне, коли ви з нею розмовляли?
– То була важка розмова. Ми обоє тоді думали, що її дочка мертва.
– Це вона вам сказала, що Кайла, мабуть, у школі, – пригадав Вілл.
– Так. Вона ще сказала: «Принаймні Кайла в безпеці».
– Лео запитав у директора, чи прогулювали дівчата?
– Вона підтвердила, що така проблема була. Учнів не випускають зі шкільного подвір’я під час обіду, та деякі примудряються потайки вискочити й повернутися до дзвінка. За головною будівлею школи є місце, якого не видно на камерах спостереження, і дітлахи цим користуються.
– Відправте ще кілька патрульних машин до школи. Поки не знатимемо напевно, що тут ніякого зв’язку немає, я б хотів бути впевнений, що решта учнів перебуває під нашим пильним наглядом. Також треба взяти роздруківку дзвінків на телефон Александерів і з нього. Мусили бути якісь друзі сім’ї чи тітка, які за нею наглядали. Відправте поліцейського, щоб порозпитував сусідів. Наближається час вечері, люди вже мають повертатися
