зімкнулися на чомусь щільному і явно мокрому.
– Ласощі для твого кота, – сказав Лео.
– Що це за… – та раптом Майкл затнувся. Він зрозумів, що в пакеті.
– Гля, як його перекосило! – Сміх Лео, схожий на постріли з дробовика, луною відскакував від стін.
Майкл лише мовчки дивився на пакет. У горлі він відчував присмак крові, металеве жало несподіваного страху. Коли він нарешті заговорив, то власний голос здався йому чужим – наче він говорив під водою і, цілком можливо, тонув.
– Як це сталося?
Лео досі сміявся, тож відповів йому Піт:
– Він відкусив їй язика.
Розділ 2
Після повернення з Перської затоки Майкла мучили кошмари. Щойно він заплющував очі, бачив кулі, що мчали на нього, руки й ноги, відірвані у вибухах бомб, дітей, які бігли дорогою й кричали, кличучи маму. Майкл знав, де їхні матері. Він безпорадно стояв і дивився, як жінки розпачливо стукали в зачинені вікна школи, намагаючись врятуватися й згораючи живцем у полум’ї підірваної гранати.
Тепер його переслідувала Аліша Монро. Жінка без язика на сходах будинку супроводжувала його додому, несучи з собою якусь магію в його сни, тож уві сні тепер Майкл гнався за нею сходами, Майкл силоміць повертав її на сходовий майданчик і розрізав навпіл. Вона відбивалася, і він відчував, як її довгі червоні нігті впинаються йому в шкіру, душать його. Він не міг дихати. Роздирав собі горло, віддирав її руки, щоб вона припинила його душити. Майкл прокинувся з таким гучним криком, що Джина підірвалася в ліжку й сіла, притискаючи ковдру до грудей, наче боялася, що до них у спальню вскочив маніяк.
– Господи, Майкле, – видихнула вона, тримаючись за серце. – Ти мене до смерті налякав.
Він простягнув руку до склянки з водою, що стояла на тумбочці біля ліжка, і жадібно пив, прагнучи загасити пожежу, яка палала в горлі, і проливаючи воду собі на груди.
– Любий? – Джина торкнулася пучками пальців його шиї. – Що це таке?
Майкл відчув, як пече шкіра на шиї, і приклав пальці до того місця, звідки йшло це відчуття. На шкірі був поріз, і коли Майкл встав з ліжка, щоб подивитися у дзеркало над туалетним столиком, то побачив, що зі свіжої подряпини сочиться кров.
Дружина підійшла й стала біля нього.
– Ти подряпався уві сні?
– Не знаю. – Але він добре знав. Досі не міг нормально дихати через той сон.
Джина взяла його за руку і зморщила носа, підносячи її собі до рота. Якусь секунду він думав, що вона її поцілує, але натомість вона запитала:
– Чому від тебе пахне хлоркою?
Він намагався відмитися від того липкого смороду, який чіпляється, коли перебуваєш поряд із трупом. Але дружині Майкл цього не сказав, не хотів починати цієї розмови. Він примружився, дивлячись на годинник, і запитав:
– Котра тепер?
– Чорт, – простогнала вона, відпускаючи його руку. – Уже час вдягатися.
