Він змусив мене сісти на його мотоцикл! Погляньте на мене! – Він спробував поворушити ушкодженою рукою. – І як тепер мені писати нотатки, га?
– Пане, я…
– Ще ніколи за сорок три роки подорожування не відчував я такого дискомфорту! Лишень погляньте на цю палату! Знаєте, моя шпальта в газеті…
– Пане, заспокойтеся! – Бекер підняв угору обидві руки, похапливо сигналізуючи готовність до перемир’я. – Мене не цікавить ваша газетна шпальта; я – з канадського консульства. Я прийшов сюди пересвідчитися, що з вами все гаразд!
Раптом у залі запала тиша. Старий замовк і підозріло обдивився незваного гостя.
Бекер говорив далі майже пошепки:
– Я прийшов поцікавитися, чи зможу чимось допомогти.
«Наприклад, дати вам заспокійливого», – подумки додав він.
Після довгої паузи канадець, нарешті, заговорив:
– Кажете, ви з консульства? – Тон старого відразу ж дещо пом’якшився.
Бекер кивнув.
– Отже, ви прийшли сюди не з приводу мого допису?
– Ні, пане.
Немов величезний камінь упав із душі П’єра Клушара. Він повільно відкинувся на курган із подушок. Вигляд у нього був нещасний.
– Мені здалося, що ви – з міськради… намагатиметеся змусити мене до… – Він зморено замовк і поглянув на Девіда. – Якщо це не через мій газетний матеріал, то чому ви сюди прийшли?
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
