Англія – ФРН 1:3 (Лі 77ʹ – Хенесс 26ʹ, Нетцер 84ʹ – пен., Г. Мюллер 86ʹ).
13 травня 1972, Західний Берлін. ФРН – Англія 0:0.
29 квітня 1972, Мілан. Італія – Бельгія 0:0.
13 травня 1972, Брюссель. Бельгія – Італія 2:1 (Ван Мур 23ʹ, Ван Хімст 72ʹ – Ріва 86ʹ – пен.).
30 квітня 1972, Белград. Югославія – СРСР 0:0.
Югославія: Марич, Рамляка, Степанович, Павлович, Паунович, Хольцер, Б. Янковіч, Облак, Букал (Баєвич, 85ʹ), Ачимович, Джаїч. Тренер – Вуядін Бошков.
СРСР: Рудаков, Дзодзуашвілі, Хурцилава, Капличний, Істомін, Маховіков (Трошкін, 62ʹ), Долматов, Коньков, Байдачний, Банішевський, Козинкевич (Єврюжихін, 75ʹ). Тренер – Микола Гуляєв.
13 травня 1972, Москва. СССР – Югославія 3:0 (Колотов 53ʹ, Банішевський 74ʹ, Козинкевич 90ʹ).
СРСР: Рудаков, Дзодзуашвілі, Хурцилава, Абрамов, Істомін, Колотов, Трошкін, Коньков, Байдачний (Копєйкін, 66ʹ), Банішевський, Єврюжихін (Козинкевич, 46ʹ). Тренер – Микола Гуляєв.
Югославія: Марич, Рамляка, Степанович, Павлович, Паунович, Хольцер (Петкович, 56ʹ), Антонієвич, Облак (Ю. Єрковіч, 73ʹ), Б. Янковіч, Ачимович, Джаїч. Тренер – Вуядін Бошков.
Фінальний турнір
«Ви нам ще за Сталінград відповісте!»
Аби краще підготуватися до фінального турніру, радянська федерація футболу вирішила провести товариський матч з головним потенційним суперником – збірною ФРН на її полі. Через півстоліття важко аналізувати мотиви і доцільність такого кроку, проте очевидним є незаперечний факт: німці напередодні ЄВРО деморалізували радянську збірну, розгромивши її з рахунком 4:1. Всі м’ячі в матчі забив Герд Мюллер, якому за тиждень вручили «золоту бутсу» – другу в його кар’єрі. Хтозна, чим би закінчився Чемпіонат Європи і яка була б доля «зіркової» збірної ФРН, не будь в її складі малюка Мюллера і не набери він таку приголомшливу форму.
З жеребом збірної СРСР пощастило – з усіх можливих суперників радянська команда отримала найбільш прийнятну Угорщину. Нагадаємо, що саме угорці з усіх сильних європейських збірних були для команди СРСР найбільш зручним суперником. Пощастило і в цій грі.
Матч на домашній арені «Андерлехта», що зібрав усього 2000 глядачів, розпався умовно на три практично рівних відрізка. У перші тридцять хвилин угорці володіли м’ячем, ініціативою і раз за разом накочували хвилі атак на ворота Рудакова. У цей час з найкращого боку проявили себе центральні захисники Муртаз Хурцилава і Володимир Капличний. Перелом у грі наступив на 31 хвилині, коли, отримавши скиду від Банішевського після помилки воротаря, Володимир Онищенко бив по порожніх воротах, але направив м’яч вище поперечини.
У наступні 20 хвилин свої моменти не реалізували Віктор Колотов, Володимир Трошкін, знову Колотов, Реваз Дзодзуашвілі, Онищенко. Особливо небезпечним виглядав вихід Колотова сам на сам з воротарем, але у півзахисника радянської команди не вийшов удар. А на 53-й хвилині після поданого Анатолієм Байдачним кутового Анатолій Коньков забив гол, який, як з’ясувалося
