у всіх куточках Європи. Бельгійці впевнено переграли угорців, що так і не оговтались від «несправедливої» поразки в півфіналі.
Фінальний матч, як не сумно про це писати, вийшов грою «в одні ворота». Ні морально-вольові якості, ні зіграність, ні оборонна тактика – ніщо не допомогло збірної СРСР встояти перед кращою командою континенту.
Вже з перших хвилин німці включили позамежні швидкості й просто зім’яли тактичні побудови збірної СРСР. Чого вартий лише перший м’яч, забитий збірною ФРН у фіналі: Беккенбауер пройшов майже до чужого штрафного, віддав направо Нетцеру, той підібрав ногу і завдав потужного удару – поперечка! М’яч відскочив до Хейнкеса, який пробив зльоту – на цей раз врятував Рудаков. Але тут же на добиванні першим виявляється Мюллер, який буквально вносить м’яч у сітку. За всім цим неподобством спостерігали шестеро (!) гравців збірної СРСР лише в межах свого штрафного майданчика…
Відкривши рахунок на 27 хвилині, німці понеслися «розкачувати» суперника ще в першому таймі. Це і був єдиний шанс радянської команди – контратаки проти двох-трьох захисників, що залишалися у німців на своїй половині. Радянські футболісти виклалися по повній, і навіть були близькі до успіху: Майер в акробатичному стрибку парирував удар Дзодзуашвілі, а удар Хурцилави прийняла на себе поперечина.
На другий тайм збірна СРСР вийшла знесиленою і без віри в перемогу. Німці ж зменшили оберти і просто катали м’яч «до вірного». У процесі «катання» вони ще тричі били по воротах Рудакова, і двічі вдало – Віммер і знову Мюллер забивали з меж воротарського.
Дограти матч могли перешкодити німецькі фани, які масово кинулися на поле ще за 10 хвилин до фінального свистка. Аби охолодити їхній запал самі футболісти збірної ФРН на чолі з Зеппом Майєром буквально виштовхували уболівальників за межі поля.
Матч так і закінчився великою поразкою збірної СРСР, чому була маса об’єктивних причин. На думку багатьох фахівців, збірна ФРН зразка 1972-го вважається кращою командою за всю історію німецького футболу.
14 червня 1972, Брюссель. 1659 глядачів. Півфінал. СРСР – Угорщина 1:0 (Коньков 53ʹ).
Арбітр – Руді Глекнер (ФРН).
СРСР: Рудаков, Дзодзуашвілі, Хурцилава, Капличний, Істомін, Коньков, Трошкін, Колотов, Байдачний, Банішевський (Нодія, 68), Онищенко. Тренер – О. Пономарьов.
Угорщина: Геці, Фабіан, Панчіч, Балінт, П. Юхас, І. Юхас, Л. Кочіш (Альберт, 60ʹ), Кю, Секе, Бене (А. Дунаі, 60ʹ), Замбо. Тренер – Р. Ілловскі.
Попереджені Хурцилава, Балінт.
Нереалізований пенальті: Замбо (84ʹ, воротар).
14 червня 1972, Антверпен. 55 601 глядач. Бельгія – ФРН 1:2 (Полленіс 84ʹ – Г. Мюллер 24ʹ, 71ʹ).
Арбітр – Вільям Маллен (Шотландія).
Бельгія: Піо, Ейленс, Долманс, Тіссен, Ван Ден Даель, Докс, Мартенс (Полленіс, 70ʹ), Семмелінг, Ламбер, Ван Хімст, Я. Ферхейн. Тренер – Р. Гуталс.
ФРН:
