що красива дівчина, може бути ще й розумною. Тому Анна сподівалася, що, можливо, іноземці оцінять не тільки її красу, а й розум також.
– Анна Коваленко? – промовила вишукана молода блондинка у чорному елегантному костюмі, яка вийшла з кабінету співбесід.
Дівчина здригнулася від несподіванки, адже всі її думки блукали хтозна – де, Але точно не тут.
«Зберися дівчино! Це, можливо, твій єдиний шанс показати те, на що ти здатна», – промовила до неї її ж підсвідомість.
Анна поправила костюм, який і так ідеально сидів на ній і впевненою ходою попрямувала назустріч своєму професійному майбутньому.
– Ось сюди, прошу, проходьте, – увічливо промовила блондинка.
– Дякую, – тихенько промовила Аня.
– Ой, ой. Ні. Вам в інші двері. Ось, у ці, – дівчина розгублено дивилася на елегантну блондинку, нічого не розуміючи.
Бачачи збентеження дівчини, молода жінка пояснила:
– Бачите, тут двоє дверей. В одному кабінеті приймає старший менеджер, а в іншому – сам Ніколас Харт.
При вимовленні цього імені у жінки загорілися очі від захоплення.
«Що з ними таке? Можна подумати: сам Аполлон спустився сюди з Олімпу. Чоловік як чоловік. Чого всі жінки і дівчата так реагують на нього, після співбесіди з ним у всіх на устах Ніколас Харт і його неймовірна чоловіча врода. Світ сходить з розуму», – думала дівчина і з упевненістю розуміла, що на неї не подіє гіпноз цього красунчика.
– Ви записані до містера Харта, тому вам ось у ці двері, – продовжувала блондинка, показуючи на двері.
Потім усівшись за свій робочий стіл, не зводила проникливого погляду з дівчини.
– Хай щастить, – додала вона. Щасливий випадок і вміння показати свої здібності, ось що зараз потрібно цій дівчині.
Аня набрала повні груди повітря і постукала у двері кабінету. Ніколас Харт сидів за своїм столом, переглядаючи якісь документи. Байдуже глянув на дівчину і, жестом запропонувавши сісти, знову поринув у вивчення документів.
Ані явно не подобалося, що її так ігнорують, але зробила так, як він казав. Усілася на крісло і стала чекати, стараючись не дивитися на чоловіка, який перед нею.
Але усе, що розповідали дівчата в універститеті виявилося правдою. Чоловіка, якого вона бачить перед собою, можна було назвати Аполлоном. Чорне, як воронове крило волосся, було трохи скуйовджене, й очі видавали втому, але навіть так він виглядав неймовірно привабливим. Аня опустила погляд трохи нижче. Перші гудзики сорочки були розстебнуті, так як на дворі стояла задушлива передгрозова погода, тому така зовсім неофіційність була прийнятна. Та тільки ця неофіційність стала викликати зовсім незнайомі досі Анні почуття. Її взору відкрилися міцні м’язи шиї і непослушні кучері на його грудях. Й досі незвідана струна пристрасті забриніла по тілі дівчини. Але та старалася заглушити ці почуття. Вона прийшла зовсім не за цим.
